“Таманго” Проспера Мериме – це оповідання не тільки про те, як хитр, жорстокі й безсердечн білі купували й тайкома перевозили рабів, але й про те, як залякані, безправні, беззбройні негри зуміли захопити корабель работоргівців, не знаючи, щоправда, що з ним робити далі. Дістаючи величезний прибуток від продажу “чорного дерева”, білі мало піклувалися про комфорт живого товару. Прагнучи придбати рабів побільше й подешевше, вони набивали трюми чорношкірими – чоловіками, жінками й дітьми, багато хто з яких умирали під час важкої
У новелі П. Мериме відбулося щось незвичайне: на корабель серед звичайних заляканих і охлялих негрів потрапив і чорний работоргівець Таманго – колишній знаменитий воїн. За цього рослого гарного африканця капітан сподівався виручити багато грошей. Але вийшло інакше.
Таманго задумав умовити інших невільників збунтуватися. Граючи на забобонності негрів, він обіцяв, що зуміє повернути їх на батьківщину
Переконливі доводи, “престиж оратора, звичка невільників боятися й слухатися Таманго чудово допомогли його красномовству”. Вибравши момент, чорношкірі по умовному сигналі обеззброїли й
Жах і розпач охопили людей, що зрозуміли всю безвихідність свого положення. Неосвічені й залякані, навіть за межами своєї батьківщини вони залишалися рабами, хоча поруч не було білої людини
Я вважаю, що бунт чорношкірих був заздалегідь приречений на невдачу. Не знаючи, що робити, вони намагалися заглушити свій страх горілкою, знайденої в трюмі. Навряд чи найшлася б яка-небудь сила, що зуміла повернути їх на батьківщину. Навіть ті негри, про долю яких ми нічого не знаємо (вони спливли в невідомість на перевантаженому човні), швидше за все загинули
Смерть у цьому випадку – кращий вихід для безправних, неосвічених, оказавшихся вдалині від батьківщини блукачів. Тільки вона змогла покласти кінець їх стражданням
Работоргівля – одне із самих більших нещасть і лих, які принесла цивілізація людству, а точніше – тим народам і племенам, які ще не знали вогнепальної зброї, не вміли будувати більші швидкохідні кораблі, не знали, що людини можна використовувати, як річ. Проти нелюдської торгівлі людьми спрямована новела П. Мериме “Таманго”.
Таманго – це африканський воїн, що довідався владу грошей і швидко звиклий до “благ” цивілізації – спиртному, зброї, зрадництву. Таманго такий же чорношкірий, як і ті, кого він продає білим. Але воїн вірить, що репутація гарного постачальника “чорного дерева” зможе захистити його від будь-якого лиха.
Ми знаємо, що він помилявся: репутація мало допомогла Таманго. А от знання, упевненість у собі, уміння керувати врятували йому життя
З жахливими речами зіштовхуємося ми, читаючи новелу П. Мериме. Работоргівля, заборонена владою, приносила хитрим судновласникам величезні гроші, тому вони йшли на всі, щоб обдурити французьких митників і англійські крейсери. На кораблі капітана Леду було шість більших залізних ящиків, наповнених металевими нашийниками, ланцюгами й кайданами – для майбутніх рабів. Куплені негри, потрапивши на корабель, навіть не мали можливості встати, так мало була відстань між палубами. Не ворушачись, вони сиділи впритул друг до друга.
У вузькому проході теж лежали чорношкірі. “Гуманний” капітан уважав, що на кожного негра цілком достатньо буде місця, рівним п’яти фунтам у довжину й двом фунтам завширшки. Це був простір, необхідне дорогоцінному товару для виживання протягом шестинедельного плавання
Однак капітан був не тільки гуманним, але й розумною людиною. Використовуючи принцип “стискальності” людських тіл, він купив на кілька десятків рабів більше, ніж планував, тому що Таманго зажадав за них зовсім вуж смішну ціну – пляшку або навіть склянка горілки
Трагедія, случившаяся в море, здається мені справедливою відплатою за жорстокість, аморальність і бездуховність білих. Негри загинули, тому що були приречені із самого початку. А капітан і його команда одержали по заслугах, зустрівши смерть від руки скривджених і принижених, насильно вивезених з батьківщини людей
Таманго – головний герой, ім’ям якого названа новела. Знайомлячись із ним, ми довідаємося, що Таманго – знаменитий торговець людьми. Спілкування з білими зробило його хитрим, заповзятливим, діловитим, а сила, мужність, гордість, цілеспрямованість і вміння наполягти на своєму характеризують Таманго як гарного воїна
Я вважаю Таманго зрадником, тому що він торгує людьми, однаковими з ним по кольорі шкіри й за духом. Його впевненість, що работоргівля поставила його урівень із білими, оманна, тому що капітани, з якими він укладає угоди, сміються над ним, обманюють і дивляться на цього рослого могутнього африканця, як на товар. Не знаючи, яку прибуток одержить за куплених невільників капітан Леду, Таманго продає йому сто шістдесят негрів в обмін на “погані бавовняні тканини, порох, кремені, три барила горілки, п’ятдесят погано зібраних рушниць”. Ми бачимо, що він не занадто церемониться з товаром, що вважає негідним, тому що на нього не найшлося покупця.
Тих, кого Таманго не може продати навіть за склянку горілки, вона готовий убити. От чому я вважаю справедливим те, що работоргівець сам потрапив на судно як раб
Однак, переставши бути торговцем, Таманго на наших очах перетворився у воїна – далекоглядного, обережного й хитрого. Його влада над неграми дуже сильна, тому що невільниками керує страх. Марновірні й залякані, чорношкірі готові підкорятися Таманго, що обіцяє їм звільнення й повернення на батьківщину.
Таманго домігся свого. У результаті бунту були перебиті всі білі на кораблі. Однак самому проводиреві явно не вистачало знань, щоб керувати ходом корабля. І все-таки Таманго вірить у свою долю. Він не віддається пияцтву, як інші негри, а шанується, запасається їжею й водою.
Йому вдається вижити – єдиному із всіх людей на кораблі. Однак теперішньої волі Таманго так і не одержав ніколи й умер удалині від батьківщини
(2 votes, average: 3.00 out of 5)