Царевич Кандарпакету, син пануючи Чинтамани, бачить у сні незнайому дівчину й жагуче в неї закохується. Разом зі своїм другом Макарандой він відправляється на її пошуки. Один раз уночі, виявившись на околицях гір Виндхья, він випадково підслухує розмову двох птахів.
Одна з них, майна, дорікає іншу, свого улюбленого папуги, у довгої отлучке й висловлює підозра, що він змінював їй з інший майной, з якої тепер повернувся в ліс. Папуга у виправдання розповідає, що він побував у місті Паталипутре, де цар Шрингарашекхара, бажаючи видати свою дочку
На сваямвару зібралася безліч царствених здобувачів, але Васавадатта всіх їх відкинула. Справа в тому, що напередодні сваямвари вона теж бачила &;#8216;bo сні прекрасного царевича, якого відразу ж полюбила й тільки за нього вирішила вийти заміж. Довідавшись, що кличуть цього царевича Кандарпакету, вона послала на його розшуки свою домашню майну Тамалику.
Бажаючи допомогти Тамалике в її нелегкому завданні, папуга прилетів з нею в гори Виндхья.
Почувши оповідання папуги, Кандарпакету втручається в розмову птахів,
Прокинувшись на світанку, Кандарпакету, до свого жаху, виявляє, що Васавадатта зникла. Після довгих марних пошуків Кандарпакету приходить на берег океану й у розпачі хоче кинутися в його води. В останній момент його втримує від самогубства божественний голос, що обіцяє йому швидку зустріч із коханої.
Протягом декількох місяців Кандарпакету бродить по прибережних лісах, підтримуючи життя одними плодами й коріннями, поки один раз на початку осіни не натрапляє на кам’яну статую, схоже на його улюблену. У любовній тузі Кандарпакету стосується статуї рукою, і воно стає живою Васавадаттой.
На розпити Кандарпакету Васавадатта розповідає, що в ранок їхньої розлуки вона пішла зібрати їм для їжі плоди дерев. Поглибившись у ліс, вона зненацька зустріла з табором, що розташувався, військом, і за нею погнався його проводир. Але відразу з’явилося ще одне військо – горцев-киратов, і його вождь теж черід переслідувати Васавадатту. Обоє воєначальника, а слідом за ними і їхніми воїнами, заради володіння Васавадаттой вступили в бій і повністю винищили один одного.
Однак ще по ходу битви вони безжалісно спустошили обитель пустельників, що перебуває поблизу, і святий глава цієї обителі, порахувавши Васавадатту винуватницею случившегося, прокляв її, перетворивши в кам’яну статую. Строк прокльону повинен був скінчитися – як і трапилося насправді, – коли статуї торкнеться майбутній чоловік царівни
Після довгоочікуваної й щасливої зустрічі Кандарпакету й Васавадатта направляються в столицю царства Кандарпакету. Там їх уже чекає Макаранда, і обоє царя-батька, Чинтамани й Шрингарашекхара, урочисто святкують весілля сина й дочки, відтепер назавжди избавившихся від всіх тривог і нещасть
(2 votes, average: 3.50 out of 5)