М. В. Гоголь “Зачароване місце” План переказу 1. Рудий Панько згадує історію зі свого дитинства. 2. Дід іде на баштан (на баштан) з онуками ганяти горобців і сорок. 3. Приїзд чумаків (селян, що займалися торгівлею сіллю, рибою).
4. Хлопці й старий дід танцюють.
5. Герой попадає в зачароване місце, де, як він думає, перебуває скарб. 6. Пошуки зачарованого місця наступного дня. 7. Зустріч старого з нечистою силою.
8. Скарб виявився обманом. 9. Дід вирішив більше ніколи не вірити чортові. Переказ Головний герой, Рудий Панько, відомий оповідач байок,
Він згадує давню історію, случившуюся з його дідом. Один раз дід взяв їх із братом, тоді ще хлопчиськ, ганяти горобців і сорок на баштані.
Проїжджали мимо знайомі чумаки. Став їхній дід пригощати динями, а онуків попросив станцювати казачка. Так сам не всидів і пустився в танок. І трапилося тут чортовиння якась.
Тільки захотів дід “розгулятися й виметнуть ногами на вихорь якусь свою штуку – не піднімаються ноги, та й годі”.
Пустився знову, так не витанцьовується,
Вирішив він, що це скарб, так копати було нема чим. Щоб не втратити це місце, повалив більшу гілку дерева. На інший день, ледве стало смеркти в поле, дід взяв заступ і лопату й пішов шукати скарб.
Але так і не знайшов, тільки дощ його замочив. Вилаяв дід сатану й повернувся ні із чим.
Наступного дня дід, як ні в чому не бувало, пішов на баштан викопати грядку для пізніх гарбузів. А коли проходив повз того зачарованого місця, зайшов на його середину й ударив заступом у серцях. І раптом знову опинився в тім же самому полі.
Знайшов схованку, отпихнул камінь, так вирішив тютюну понюхати. Раптом хтось пчихнув позаду. Оглянувся – нікого.
Став копати, побачив казан. Отут погань початку його лякати: поперемінно з’являлися перед ним пташиний ніс, бараняча голова й ведмідь.
Страшно було так, що хотів уже дід усе кинути, але шкода було розставатися зі скарбом. Схопив він абияк казан і “давай бігти, скільки діставало духу; тільки чує, що позаду щось так і чеше прутами по ногах…” …Уже давно з хутора прийшла мати з горщиком гарячих галушок, усі повечеряли, мати вимила посуд, а діда досі немає.
Вимила вона горщик і вийшла на кухню, а там дід виявився. Він расхвастался, відкрив казан, а там: “Що ж би, ви думали, таке там було? ну по малій мері, подумавши гарненько, а? золото? От те-те, що не золото: сміття, дрязг… соромно сказати, що таке”.
З тої пори дід і онукам покарав не вірити чортові: “И бувало, як почує, що в іншому місці неспокійно, сам хреститься й нас змушує. А місце зачароване тином загородив і весь бур’ян і сміття, що вигрібав з баштана, кидав туди. Так на цьому місці нічого доброго ніколи й не виросло”.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)