Цілком слушно та доцільно, реформуючи в 1918 році російський правопис, викинули з алфавіту літери “ять” (бо вона позначала той самий звук, що й “є”), а також і твердий знак на кінці, бо він там нічого не позначав. Але зовсім інша річ з літерою “г” в українському алфавіті. Вона – не тотожна жодній іншій літері та часто відрізняє схожі слова з одним різним звуком і різним значенням.
Візьмемо слова гніт, що є відповідником до російських “гнет”, угнетение, і гніт, що означає по-російському “фитиль”; грати – дієслово,
Звукова та значеннєва різниця цих, не позначена окремою літерою, не тільки утруднює читання писаного та друкованого тексту цими словами, а іноді призводить до того, що важко зрозуміти, про що йдеться.
Ось фраза: “Це твої перші гулі, хлопче, а скільки їх ще буде в тебе попереду?” Про що тут мовиться – чи про гуляння парубків і дівчат на сільській вулиці, чи про ті болячки-пухлини,
Під час однієї реформи українського правопису в 1930-х роках літеру “г” таки було скасовано. Мотивували це тим, що літера в написанні іноземних слів і прізвищ ніби творила велику плутанину. Бо її треба було писати в словах латинського походження, а також із сучасних європейських мов, де чується звук [£] (наприклад, генерація, Гете ). А в словах грецького походження або в сучасних іноземних словах, де чується звук [п], потреба в цій літері відпадає (географія, Геродот, гусар). Прибічники цієї
Реформи додавали, що в українській мові із звуком [г] Поглядно не так уже й багато, а тому відповідну вимову їх легко запам’ятати.
Мене мало турбує правопис іноземних прізвищ… Що ж до другої частини мотивації, то вона не витримує критики. Лише у словнику Бориса Грінченка з літерою “г” мало не 270.
А, як відомо, цей словник далеко не вичерпує всього лексичного багатства сучасної української мови, отож, цих “капосних” не так уже й мало в нашій мові.
Так що легше – завчати напам’ять оці 270, щоб правильно вимовляти під час читання, чи відновити скасовану літеру та читати текст так, як написано? (Б. Антоненко-Давидовім; 364 сл.).
Завдання до тексту
1. Визначити стиль і тип мовлення.
2. Скласти план до тексту. Орієнтовний план
1. Реформа російського правопису 1918 року.
2. Літера “г” в українському алфавіті.
3. Звукова та значеннєва різниця.
4. Реформа українського правопису 1930-х років.
5. Літера “г” у словнику Б. Грінченка.
3. Питання до тексту.
– Якого року було проведено реформу російського правопису?
– Які зміни відбулися в російському алфавіті?
– Яка доля спіткала літеру “г”?
– Наведіть приклади, коли вживання літери “г” впливає на значення слова.
– У яких словах слід вживати літеру “г”, а у яких – “г”?
– Скільки ” капосних ” літер зафіксовано у словнику Б. Грінченка?
4. Що ви знаєте про Бориса Антоненка-Давидовича?
5. За складеним планом стисло Переказ – ати текст.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)