Аналіз вірша Павла Тичини “О панно Інно”
Для вираження глибокого драматизму ліричного почуття автор використовує взаємодію музичного й живописного. Він двічі звертається до зорових образів. Білим кольором зимового пейзажу (“сніги”) підкреслюється самотність героя, який мучиться й страждає від кохання. А думка-загадка, що любов загублено, подається в супроводі такої промовистості деталі “цвіли луги”.
Музикальність, яка йде від логічних, ритмічних і психологічних пауз, обірваних і номінативних речень (“Вікно. Сніги.
Переживання персонажа такі глибокі, що здорові враження переплавляються в музичні, і навпаки,- в здорові: наприклад: “Я ваші очі пам’ятаю, як музику, як спів” (зорові перейшли в музичні); “І раптом небо… шепіт гаю… О ні! То очі Ваші” (музичні перейшли в зорові).
Вірш “О, панно Інно… ” складається всього з двох восьмиряд – кових строф (рівновеликі ямбічні рядки скріплені двома римами), а скільки в ньому трепетного почуття, щему, ніжності. Здається, перед нами звичайні прості слова. Але тисячі разів чужі слова письменник увів у свій контекст, і вони набрали особливої ритмічності й образності, заграли, як відшліфований діамант.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)