Аналіз та характеристика твору Павла Тичини “Пам’яті тридцяти”
Сюжетна основа твору – проста. Поховання на Аскольдовій могилі українців-воїнів. Проте твір більше емоційний, ніж розповідний. Читач дізнається про те, що тридцять воїнів поховали в одній могилі, що вони були молоді й славні, що навкруги буяла чарівна природа… А їх немає не буде вже ніколи.
Вони навіки залишили те, що найбільше любили – свою Україну.
Ліричний герой – збірний образ. Це тридцять мучеників. Це – український цвіт! їхня загибель – початок
Скільки ще того цвіту загине? Що було далі, ми вже знаємо. Далі був геноцид… Така перспектива думки.
Від 1918 року до кінця XX століття.
У поезії “Пам’яті тридцяти” багато символів. Сонце, вітер, Дніпро – символи життя, можливого щастя, радощів, Кривава дорога – нещасливе майбутнє. Символічний і образ Каїна. Те, що загинули дуже юні, а навкруги буяє життя, ще більше загострює усвідомлення такого тяжкого лиха, такої втрати, неприродності смерті.
Разом із юнаками загинули і їхні ненароджені діти, онуки, правнуки, яким так і не судилося побачити свою Україну.
Емоційному
Влучні епітети (славних, молодих, коханий, кривавих) і метафори (сонце квітне, вітер грає, рука посміла знятись)художньо збагачують твір.
Рима – проста (співзвучні окремі звуки): їх – молодих, цвіт – світ, рука – ріка, покарай – край, святих – їх. Рима увиразнює твір, його емоційність, посилює ритм, об’єднує рядки, надає мелодійності, оживляє вірш. Підсилює експресивність твору своєрідність художньої форми: твір не поділений на строфи, хоч римування другого й четвертого рядків дало б право на це.
Крім того, така побудова твору допомагає автору досягти динаміки, цілісності поезії. Ритм вірша нагадує дихання вкрай схвильованої людини.
У кількох рядках поету вдалося зобразити історичний факт, у якому відбилась епоха. Вірш “Пам’яті тридцяти” є прекрасним витвором мистецтва. Поезія вивищує наші душі. І в цьому її духовно-естетична цінність.