Парадигма (грецьк. parаdeigma – приклад, взірець) – 1. Ряд об’єднаних певною спільною ознакою мовних одиниць, кожна з яких визначається через відношення протиставлення до інших, тобто через парадигматичні відношення (див.: , ). Спочатку термін “П.” зі значенням “взірець словозміни, система словоформ, які утворюють одну лексему” (наприклад, правда, правди, правді, правдою і т-п.) застосовувався у морфології, а згодом почав використовуватися у фонології, синтаксисі, лексикології, словотворі та ін. У поетиці цей термін набуває дещо іншого
Така П. може розширитися, якщо простежити естетичне функціонування згаданої лексеми у творах інших українських поетів у часовій перспективі. При цьому мовитиметься про культурно-історичну П. поетичного слова. 2. Загальні тенденції, напрями в розвитку думки, осмислення дійсності, що формують певний філософський
Спираючись на таке розуміння, інтерпретують художні тексти і простежують взаємозв’язок поетики з трьома основними П. мови: семантична П. і поетика імені, символізм; синтаксична П. – поетика футуризму; прагматична П. та поетика егоцентричних слів (М. Пруст та ін.).
(2 votes, average: 3.00 out of 5)