Пантелеймон Куліш
Заворожена криниця (Критика, коментарі до твору, пояснення)
Вертоград моей сестры… (Пушкин) У сестри моєї тихо Процвітає сад в ограді. Кінамон, моя утіха, Нард, алое в любім саді. Там квітки, як в божім раю. Що на Тигрі да Євфраті, Зорями в траві зоряють, Тонуть-плавлють в ароматі.
Там гранати наливнії, Солодощів дивних повні… Гудуть бджоли золотії, Мов з Едему тихі дзвони. Серед саду-винограду В кринах схована криниця…
Мойму серцю на відраду Заворожена водиця. Заворожена й заклята, Щоб не знали люде ходу:
Подми чарами, крилатий, На ті нарди, кінамони, Нехай каплють аромати. Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло) У поезії “Заворожена криниця” змальовується алегорична карти-а прекрасного саду з екзотичними квітами, від яких линуть прекрасні пахощі. У тому саду є заворожена криниця, призначена “для брата”, щоб брав він звідти “чисту воду-прохолоду”. Поет закликає вітер, щоб він повіяв чарами на воду й щоб та полилася для всіх.
Сад, квіти – це книги, знання, поезія. Криниця – рідна мова, поет хоче, щоб ці багатства стали доступними для всіх. Хоча цю картину можна розуміти по-іншому.
Тим-о алегорія і цікава, що є простір для уяви, для різночитання.