Пантелеймон Куліш – Рідне слово (СКОРОЧЕНО)

Пантелеймон Куліш

Рідне слово (СКОРОЧЕНО)

Я на сторожі коло їх Поставлю слово. Т. Шевченко Мовчки предки наші в полі Мовчки спочивають, Тільки чорнії могили З вітром розмовляють. Спочивають, дожидають Праведного суду, Що судити Україну Рідне слово буде. Вже судили княжі суди, та правда утікала з тих судів. За маєтки продавалася з радістю воля, насипалися могили – пам’ять про “безголов’я”.

А неправду саджали поруч себе до столу. Тепер же маємо чекати суду. Рідне слово, божа правдо! Як мала дитина, Тебе стала промовляти Хирна Україна. Промовляє – оживає, Згнічений морозом, Непозичений у німця Український розум.

Люди тепер схаменуться і повернуться до рідного слова, рідна тоді буде їм і правда, вона запанує скрізь. В дусі правім будем вічно Об тобі молитись, Духом правди з ворогами, Поки духу, битись.


Пантелеймон Куліш – Рідне слово (СКОРОЧЕНО)