Найперша Схожість пам’яток у тому, що вони присвячені уславленню ратних подвигів простого воїнства, що захищало свою землю. “Слово…” розповідає нам про Ігорів похід проти половців для захисту Руської землі. “Пісня” розповідає про похід Карла Великого на Іспанію, і народне сказання пов’язало цей похід із патріотичною боротьбою французів (франків) проти нашестя на Європу арабів. Але найбільш вражаюча подібність цих творів – це головні історичні персонажі. У “Слові…” автор засуджує вчинок Ігоря за те, що він заради
Провина Роланда полягала в тому, що він у своєму прагненні до власної слави і у своїй зарозумілості не захотів просити допомоги у Карла Великого, і це призвело до загибелі найкращих його воїнів.
На мою думку, поява таких творів має дві мети. Перша – це прославити мужність воїнів на полі бою, що гинули за рідну землю. Друга – це застереження для зарозумілих і славолюбних полководців1 коли йдеться
Обидва автори прагнуть підняти дух простого воїнства, виразити повагу до його мужності. Такі твори виникають не через бажання описати в художній формі перебіг війни чи якоїсь сутички, а через потребу не повторити минулих помилок. Вони виникають на потребу часу – нинішнього і майбутнього.
Напевне, немає в світі іншої книги, навколо якої впродовж усієї історії людства велися б такі цікаві розмови та яка мала б стільки відданих прихильників, скільки їх має Біблія. Біблія в усі часи залишалася найбільш розповсюдженою в світі книгою. Перекладена на понад дві тисячі мов, вона є доступною 99 відсоткам населення. І хоча ставляться до неї різні люди по-різному, Біблія завжди була й залишається цікавим, глибоким і різнобічним літературним твором.
Назва “Біблія” походить з грецької мови від слова ЫЫоз, що в буквальному перекладі означає “книги”. Справді, це не одна, а 77 книг (50 книг Старого Заповіту та 27 книг Нового Заповіту).
Біблія – це найавторитетніший збірник сакральних (священних) текстів. Створювалася вона впродовж майже 1,5 тис. років; писали її, пристосовуючись до духу людей тієї епохи. Дві частини, на які поділяється Біблія – це Старий та Новий Заповіт.
Вважається, що перші, найдавніші записи, зробив пророк Мой-сей приблизно в XV ст. до н. є. Він створив так зване “П’ятикнижжя Мойсея”, яке становить законодавчу базу християнської релігії: книги Буття, Вихід, Числа, Левіт та Второзаконня. Буття висвітлює картину створення світу, початки людської історії взагалі та історії Богом обраного народу зокрема.- Вихід описує 40 років блукання людей, яких Мойсей вивів з Єгипту, пустелею в пошуках Палестини. Поглянувши на географічну карту, ми бачимо, що відстань між Єгиптом та Палестиною доволі незначна, принаймні, навіть піша подорож навряд чи могла б розтягтися на 40 років.
Але саме цей час потрібен був колишнім рабам, щоб рабська психологія померла в них та вони змогли розпочати нове життя в Палестині.
Книги Чисел, Левіт та Второзаконня – це законодавчі книги. Вони грунтовно досліджують та пояснюють взаємини людей з Богом та між собою згідно законів християнської моралі. До складу Старого Заповіту входять також книги пророків та історичні книги, в яких висвітлено завоювання Палестини, утворення та діяльність влади суддів, будівництво храмів у Єрусалимі, витоки царської влади та інші важливі події з історії ізраїльтян. Книга Іова, Псалтир, Пісня над піснями Соломона та книга Екле-зіаста, що входять до Старого Заповіту – це навчальні й поетичні книги, взірець вічної краси, мудрості, яку не можна виміряти ніякими матеріальними цінностями.
Книги Євангелія, з яких починається розповідь Нового Заповіту – це біографія Ісуса Христа (який, за біблійною легендою, був сином Божим), записана чотирма з його учнів: Матвієм, Марком, Лукою та Іоанном. До Нового Завіту також відносяться книги про діяння святих апостолів, послання апостолів та Апокаліпсис – книга Одкровення Іоанна Богослова. Основним мотивом, який поєднує всі біблійні книги, є мотив любові до ближнього – основа всієї християнської моралі.
До кінця ІV ст. н. є. Біблія розповсюджувалася грецькою мовою, і тільки на початку V ст. була перекладена латиною. Згодом, у другій половині ІX ст., Кирило та Мефодій переклали Біблію старослов’янською мовою. Біблія – це книга, про яку знають усі християни, незалежно від віку та соціального статусу.
Можливо, не кожен з нас сприймає на віру деякі моменти з неї, але неможливо не погодитися: Біблія – це книга, яка увібрала в себе мудрість тисячоліть.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)