Даний реферат виконаний командою сайту
www. ukrreferat. com – найбільшого сайту з українськими рефератами та курсовими роботами!
РЕФЕРАТ
На тему:
Махабхарата і Рамаяна – визначні памятки індійського епосу
Махабхарата – енциклопедія давньоіндійського життя
Махабхарата (буквальний переклад – підтримуючий воїн) – велика оповідь про Бхаратів, епічна поема про боротьбу між двома родами – Пандавами і Кауравами.
Датується першою половиною І тис. до н. е. Належить до священного переказу – смріті. Складається
Махабхарата створювалась століттями, філософські концепції, викладені в ній, хоч і відзначаються загальною спрямованістю, проте далеко не однорідні. У Махабхараті, на відміну від Упанішад, де філософія подана в несистематизованому вигляді, з’являються цілі філософські трактати і концепції, які мають більш фіксований понятійний апарат.
Саме в цей період виникають головні філософські системи Індії. Основні серед них – Санкх’я і Йога.
Найбільш вагомими текстами філософського змісту є: “Книга Санатсуджати” (5 книга), “Бхагавадгіта” (6 книга), “Мокшадхарма” (12 книга), “Анугіта” (14 книга).
У світовій літературі немає книги більш обширної. Не море – цілий океан поезії: 200 000 віршованих рядків, майже 16 Гомерівський “Іліад”.
По суті, в протистоянні були не тільки двоюрідні брати – 5 Пандавів і 100 Кауравів. Одна в битві приймали участь не тільки їх близькі і далекі родичі, але майже все населення Древньої Індії, багатомільйонні маси різношерстих племен.
Благородні Пандави були і до цього часу залишають народними улюбленцями. Каурави, серед яких також немало було гідних вождів, їм заздрили з самого дитинства і намагалися – спочатку оббрехати, лишити їх по праву належного їм царства, а потім і взагалі загубити. Через це і розгорілася велика битва – на фоні великих пристрастей.
Древні автори славилися вмінням описувати битви. “Махабхарата” тут не виключення. Не розділи – цілі книги присвячені кривавому зіткненню величезних армій і вишуканими поєдинками.
Поетична майстерність безвісних авторів “Махабхарати” досягло не бувалої і майже абсолютної майстерності. Про це говорить хоча б той факт, що, починаючи з ХІХ століття, ряд сюжетів вставних поем древньоіндійського епосу не раз надихали багатьох європейських поетів. Переклад на російську мову В. А. Жуковського поеми про Налє і Дамаянті – кращий тому доказ.
“Махабхарата” – не тільки поетична енциклопедія Древності, але і ще підручник мудрості. Не одне покоління індійців вихововувалось на “Бхагавадгіті” (“Божественна пісня”) – філософській поемі, вкрапленої в епос і акумулювавшій в собі основні світоглядні і моральні принципи індійського менталітету.
Окрім цього “Махабхарата” містить у собі докладну інформацію про побут і звичаї древніх індійських народів. Через неї можна довідатися про релігійні традиції тих часів, про військові об лаштунки, домашні обереги, традиції жінок і чоловіків тощо.
Доблесть, Любов і Мудрість – три головні кити, на яких стоїть “Махабхарата”. А це, погодьтеся, опора самого життя.
Рамаяна: структура та герої
Епічна поема “Рамаяна” – твір індійського народу. Вона була створена в IV столітті до нашої ери. Автор поеми невідомий.
Ймовірно, кілька поколінь народних розповідачів казок діяли цей епос. У “Рамаяні” зображуються подвиги Рами – міфічного царевича, викрадення його дружини Сіти царем злих демонів Раваною, звільнення Сіти, її відхід з життя, подвижництво Рами і його піднесення на небо.
Цікавий образ оповідача поеми: це святий подвижник по імені Вальмики. Він шукає героя, що був би самим відважним і доброчесним, красивим і мудрим. Оповідач схиляється до того, щоб зробити героєм своєї поеми царевича Раму, що відповідає всім цим вимогам.
Такий зачин “Рамаяни”.
В образі Рами можна знайти риси типового героя древнього епосу. Він улюблений син старого царя і спадкоємець престолу. У молодому віці Рама встиг зробити ряд подвигів: захистив обитель старого подвижника від злих демонів, зумів підняти чарівний лук бога Шиви і натягнути його тятиву.
Типові і сюжетні повороти “Рамаяни”: гідному спадкоємцю заважає зійти на престол зла мачуха, що хоче побачити царем власного сина Бхарату. Не суперечачи волі батька, Рама, супроводжуваний своїм братом Лакшманою, відправився у вигнання. Народ проводжав свого улюбленця.
Таким чином, Рама виявляє риси ідеального епічного героя: він слухняний волі батька, сполучає в собі мужність і стриманість. Читач переймається глибокою повагою до царевича, що вибрав добровільне вигнання.
Умер старий цар. Бхарата, впевнений у тому, що право на трон усе-таки належить Рамі, відправився на пошуки царевича. Свято поважаючий волю батька, Рама відмовився повернутися раніше призначеного терміну, рівним чотирнадцяти рокам. У вигнанні царевич не був бездіяльним. Він продовжував робити подвиги.
Владика ракшасоі-демонів Равана, що втратив у битві з Рамою своє військо, вирішив помститися царевичу і викрав його дружину – прекрасну Сіту. На думку Равані, ця втрата повинна була погубити ненависного йому Раму.
Автор “Рамаяни” зробив ланцюг подвигів царевича основною канвою свого оповідання. Рама і Лакшмана відправилися на пошуки Сіти. До них приєднався ще один чарівний герой – цар мавп Сугріва. Союзні війська людей і мавп осадили місто, у якому сховався Равана. Ця частина поеми складає найбільший інтерес.
Читач, здається, сам знаходиться серед тих, хто осаджує Ланок.
Рама запропонував супротивнику добровільно здатися і повернути прекрасну Сіту, обіцяючи за це пощадити місто і самого Равану. Але владика рішуче відмовився. Почалася жахаюча битва, що не вщухала навіть уночі.
Земля наситилася кров’ю, купи трупів оточували Ланку. Рама і його брат Лакшмана були важко поранені чарівними стрілами, і тільки допомога володаря птахів повернула їх до життя. Царевич Рама зійшовся в двобої з владикою ракшасів Раваною і убив його, після чого у світі запанували спокій і світ.
Рама разом з коханою дружиною Сітою і Лакшманою повернувся додому після чотирнадцятилітнього вигнання і зійшов на царство.
“Рамаяна” – типовий приклад епічної поеми. У ній є і подвиги, і викрадення, і кровопролитні битви, і чудеса. Рама протягом тисячоріч залишається улюбленим героєм індійців, а також жителів Лаосу, Непалу й інших країн Азії. Образ славного царевича використовується в поетичних і музичних добутках, в утворах народного декоративно-прикладного мистецтва.
Як і багато героїв епічних народних поем, Рама – приклад для наслідування, що втілив кращі риси національного характеру.
Отже, Рама – герой давньоіндійського епосу Рамаяна, найулюбленішої поеми індійців. У селах брахмани речитативом переказують її. Рама – герой, благородна людина, воїн, мудрий монарх і люблячий чоловік.
Його дружина Сіта є уособленням жіночої вірності, любові й шляхетства, еталон індійської жінки. Загибель її символічна: чистота жінки є настільки святою, що тільки смерть змиває підозри. І хоч загибель Сіти руйнує щастя Рами, сама поема в цілому ніким в Індії не сприймається як трагедія. Рамаяна найкраще відображає національний дух індійців, їхній спосіб життя, думи, етичні й культурні цінності.
Тому й не дивно, що Рама обожнений в уяві народу.
Список використаної літератури:
Волошин М. Я. Індійський епос. – М., 1992.
Українська та зарубіжна культура. Підручник / За ред. Козири. – К., 2002.
Світова культура / За ред. Ковальчука С. І. – М., 1998.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)