Проспер Меріме – основоположник жанру реалістичної новели. Новела “Томанго”. Тема антиколоніалізму.
Трагедія негритянського вождя Томанго.
Мета: познайомити учнів із життям видатного французького новеліста П. Меріме, працювати над ідейним змістом новели “Таманго”; розвивати навички усного зв’язного мовлення та виразного читання, вдосконалювати вміння переказувати епізоди;
Вчити робити висновки із прочитаного за висловлюваннями видатних людей;
Виховувати негативне ставлення до насилля, приниження людини.
Щодо
Зупинитися вождь не міг і, зрештою, не хотів. Тільки випадок, який стався з ним, змінив усе його життя.
Як для капітана Леду, так і для Таманго, усе починалось з якогось маленького вчинку, який став звичкою, характером, долею…
3-ій учень
А мені найбільше сподобалась наша українська мудрість: “Голова без розуму – ліхтар без свічки.”
Її можна віднести до образу Таманго. Саме він був неосвіченою, егоїстичною людиною, у якої голова, можна сказати,
Я розумію, що він зіпсований європейською цивілізацією, але щоб там не говорили, кожна людина має на плечах голову і за свої поступки несе відповідальність.
Таманго жорстоко покараний, але що поробиш, коли голова без розуму, як ліхтар без свічки…
Висновки учителя та учнів
Таманго робив жахливе. Він продавав за безцінь людей свого племені. Діти, старі, хворі – це для нього хлам, який можна продати за стару рушницю, якийсь мотлох чи пляшку горілки.
Автор звинувачує свого героя і насторожує читача, що Таманго буде жорстоко покараний.
Меріме засуджує работоргівлю, капітана Леду і його однобічників, котрі по-своєму зруйнували стійкий моральний світ “нецивілізованих” народів.
Хоча Таманго егоїстичний, жорстокий неосвічений у нього більше в характері людського, що підносить його вище над поневолювачами. Таманго прагне волі, має могутні почуття, він гордий і витривалий.
Меріме нічого не прикрашає, показує події буденними, такими, якими вони були насправді. Письменник бачить своїх героїв у той момент, коли вони вирішують для себе питання великої ваги: чи зберегти життя, особисте благополуччя, втративши совість і особисті моральні принципи, а чи залишитись вірним цим принципам, але загинути.
Цей твір вчить нас бути людяними, бо всі наші вчинки, дії, як у дзеркалі, відбиваються у нашій поведінці.
Французька письменниця Ж. Санд сказала, що чесність помирає тоді, коли продається. Отже, сійте добрі вчинки, щоб вони стали доброю звичкою і добрим характером, бо від цього залежатиме і ваша доля.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)