Петро Гулак-Артемовський – одна з провідних постатей нової української літератури. Хоча його творчий доробок українською мовою невеликий (кілька байок, притч, прозових і віршованих послань, переспіви та переклади творів світової літератури), Гулака-Артемовського вважають одним з основоположників української літератури.
У 1818 році в “Українському віснику” була надрукована байка “Пан та Собака”. Написання цього й інших творів було значною мірою зумовлене українським оточенням, у яке потрапив Гулак-Артемовський. Цього ж року
Митець добре знав побут і звичаї українських селян, і це помітно з тексту байки. В образі собаки Рябка, якого немилосердно лупцюють панські слуги, Гулак-Артемовський показав безправних українських кріпаків. Собака не досипав ночей, охороняючи добро пана: доглядав за худобою, зазирав до свинок, у курник.
Думав Рябко, що таким чином можна піддобритися до Пана, заслужити його ласку та пошану. Наївний Собака вірив у панську доброту й вдячність.
Одного разу, виконавши обов’язки охоронця, Рябко заснув із спокійним
Але Пан зовсім не збирався нагороджувати Собаку. Виявляється, через гавкіт чесного охоронця пани не спали цілу ніч, а за це вже належить дещо інша нагорода. Слуги добряче відлупцювали Рябка.
Отямившись від панської “нагороди”, Собака нічого не може зрозуміти. Він навіть питає: “Чим, люди добрі, так оце я провинився?” Один із наймитів пояснює Рябкові, що провина в занадто завзятій праці. Тим важче бідолашному Собаці зрозуміти, чого ж тоді від нього вимагають?
Адже сам Пан помітив, що його вірний Рябко охороняє майно, гавкає, відганяючи злодіїв. Але ж:
– Оце тебе за те
По жижках, брат Рябко, так гарно пошмагали,
Що Пан із Панею сю цілу ніч не спали.
Старанний трудар ніяк не збагне, у чому ж тут провина, бо охороняти, зовсім не гавкаючи, здається, не можна. Як працювати надалі? Обурений несправедливістю Пана, бідний Собака наступної ночі заснув, аж захріп. І сталося так, що саме цієї ночі Пана обікрали москалі.
Бідолашний Рябко завинив і на цей раз, тому що не гавкав.
Гулак-Артемовский пише про те, що не можна бути таким довірливим та наївним:
Той дурень, хто дурним іде панам служити,
А більший дурень, хто їм дума угодити!
Не треба думати, що автор сміється з Собаки. Байкареві гірко за долю Рябка. Автор переймається долею всіх селян, які страждають від кріпосницької сваволі.
Гулак-Артемовський характеризує панів у гостросатиричному плані. Пани – деспоти, самодури, свавільники. Наприклад, автор відзначає, що насправді Пан не міг спати спокійно не з причини собачого гавкіту, а тому, що звечора програвся в карти.
Тобто, Пан вимістив свою злість на безсловесному Рябкові. Недарма Собака думає: “Де ж правда на цьому світі?”, бо ж:
Повернешся сюди – тута гаряче.
Повернешся туди – і тамто боляче.
Розповсюджена в численних рукописних копіях, байка Петра Гулака-Артемовського “Пан та Собака” відіграла значну роль у посиленні антикріпосницьких настроїв у тодішньому суспільстві.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)