І. Мова поезії Лесі Українки – мова української народної поезії. (Народна поезія, яка була органічно засвоєна поетом, визначила творчий шлях Лесі Українки. Отож реалізм перших творів був пов’язаний із фольклорними мотивами і образами, тим більше, що поетеса захопилася фольклористикою під впливом дядька М. Драгоманова ще дев’ятнадцятилітньою. Від українського фольклору Леся Українка навчилася ліризму і разом з Тим епічності, яку втілила у поемах га баладах. Народна поезія була витоком її творчості.) ІІ Поєднання реалістичного й романтичного
ІІ. Реалістична лірика. (В українську літературу Леся Українка увійшла як співець мужності і боротьби. Тематично її лірику умовно поділяють на особисту, пейзажну і громадську Головні теми ранніх ліричних поезій – краса природи, любов до рідного краю, особисті переживання, призначення поета й поетичного слова у суспільстві, соціальні і громадянські мотиви Останні особливо виділяються у таких поезіях: “До товаришів”, “Товаришці на спомин”, “Грішниця”,
ІІІ Риси модернізму у творчості Лесі Українки. (Сучасні дослідники вважають, що від Лесі Українки починається український модернізм у поезії. Особливо це стосується драматургії, у якій поетеса виходить за межі не лише звичних селянських Тем, а й за межі реалізму. Її романтизм переростає традиційні уявлення про цей метод і “двоємир’я” романтизму у її творчості набуває модерністського характеру.)
1. Інтелектуальна європейська драма і “драма ідей” Лесі Українки. (В основі драматургії Лесі Українки думка, вже розгорнута у європейській філософії та літературі, – думка про існування двох світів – матеріального та ідеального, ефемерного світу мистецтва, вищого світу. Саме тому Леся Українка намагається осмислити це у розгорнутому коментарі до драми “Камінний господар”. Поступово Леся Українка доходить висновку, що митець служить вічності і зобов’язаний не перед сліпим натовпом (як а “Одержимій”), а перед вищою сутністю, яка дає людині дар і хоче, щоб людина до нього дорівнялася.
Це бачимо у “Лісовій пісні”, де Лукаш, наділений Божим даром розуміння світу, не в змозі дорівнятися до нього своїм життям. Майже всі герої Лесі Українки перебувають на межі двох світів і відчувають трагічну розп’ятість між ними, і всі вони вибирають між земним і небесним. Реалізується цей вибір у драмах дуже часто засобами імпресіонізму. Деякі дослідники називають драми Лесі Українки символістськими, оскільки вони поєднують імпресіоністичне світобачення з філософією. І цей погляд найбільш поширений у сучасному літературознавстві.)
2. Біблійні мотиви у контексті художнього методу Лесі Українки. (На відміну від радянського літературознавства, яке представляло Лесю Українку як атеїста, сучасні дослідники визнають наявність біблійних тем та християнського світогляду у її творчості. На біблійні теми з книг Старого Завіту Леся Українка написала такі твори: “Єврейська мелодія”, “У пустині”, “Саул”, “Плач Єремії”, “Ізраїль в Єгипті”, “І ти колись боролась, мов Ізраїль, Україно моя”, “Пророк”, драматичні поеми “Вавилонський полон” (1903), “На руїнах” (1904). На ці теми вона писала статті, перекладала уривки з Біблії та роботи на цю тему. Її символізм і спирається на християнство.
Дослідники відзначають, що символізм у світовій літературі зіні – ційований ідеями А. Шопенгауера, послідовно християнського філософа, якого можна цитувати суцільно, коментуючи п’єси Лесі Українки. Отже, це доводить наявність символізму у творчості поета, без чого багато втрачається у розумінні творчості Лесі Українки.)
ІV. Еволюція методу. (Визначна риса творчості Лесі Українки – довгий і послідовний шлях розвитку мислячої людини, яка втілила в еволюції методу еволюцію думки і духу української інтелігенції. Леся Українка, розпочавши з реалізму, пройшла через двосвіт неоромантизму до модернізму, дорівнявшись у своїх творах до видатних митців Європи.)
(2 votes, average: 4.00 out of 5)