Війни Олександра Македонського змінили особа древнього миру й при-вели в зіткнення грецьку й східну цивілізації. Із цього кін-такту виник сплав культури, гра-ющий більшу роль у світовій історії. В історії науки й культури древ-його миру почався новий період, підлоги-чивший назва елліністичного, що тривала від утворення елліністичних госу-дарств (кінець IV – початок III в. до н. е.). Останнім блискучий представник афінської науки був епикур (341-270 р. до н. е.), що розвив навчання Демокрита опри-роде.
Навчання епикура про природу засновано на концепції
Атоми перебувають у безладному русі, і Лукреций малює модель руху атомів, уподібнюючи його
Ці відхилення епикур уважав необхідними, щоб пояснити вільну волю людей, так що атоми як би також мають якоюсь “волю волі”.
Геніальні здогади древніх атомистов визначили майбутній успіх атомної теорії матерії. Атомістика епикура – Лукреция продовжувала лінію наукового розвитку доаристотелевского періоду. Але атомістика послеаристотелевской епохи носить і істотно нові риси: вона більше конкретна, більше “физична”, чим теорія Аристотеля й атомістика Демокрита.
Атоми Де-Мокрита по суті чисто геометри-ческие образи, вони характеризуються тільки формою й обсягом. В епикура й Лукреция атоми мають вагу, щільністю (твердістю) і, нарешті, внутрішньою здатністю до саме-довільним відхиленням від пря-молинейного руху
Природознавство в цю епоху стало переходити зі сфери отвлеченно-го, філософського міркування про природу в сферу конкретних фактів і явищ
Евклид (жив в III в. до н. е.) подито-жив і систематизував математичес-кие знання своїх попередників, з яких його вчителем був знаменитий учений Евдокс Книдский. “Початку” Евклида являють собою изложе-ние тої геометрії, що відома й понині за назвою евклідової геометрії
Евклидово простір порожнє, безгра-ничное, ізотропне, що має три виміри. Евклид додав маті-матическую визначеність атомис-тической ідеї порожнього простору, у якому рухаються атоми. Простей-Шим геометричним об’єктом в Ев-Клида є крапка, що він визначає як те, що не має частин. Інакше кажучи, крапка – це неподільний атом простору