Сюжети ранніх творів Вннниченка буквально вихоплені з живої дійсності: найчастіше вони відбивають соціальні струси початку нового століття. Винниченку судилося стати літописцем “смутного часу”. Смута ж завжди супроводжується хаосом, настроями розчарування й непевності, зневіри.
Скажімо, в оповіданні “Суд” ідеться про наростання селянського невдоволення після “грабіжок на Полтавщині в 1902 році”. Ось-ось “закипить” і село, в якому верховодить Самоцвіт. Ніякого правового дійства в оповіданні немає, навпаки – Самоцвітів
Селяни для земського начальника – тільки слухняне бидло, він вихваляється перед сусідами: “Служу я вже 10 год у земських начальниках, три рази мене били мужики, два рази палили, сам я за сотню, та де там, тисячу морд розбив… Знаю я вже їх, як свої п’ять пальців…” Але й він зрозуміє, що грядуть зміни. Справді, соціальне збудження села мало ознаки емоційної стихії, мінливої й вибухової.
Здається, що гору бере Самоцвіт: непокірному Никифору Крутоноженку зв’язують руки і відвозять у місто, де на нього чекає вже “настоящий” суд. Можливо, автор закликав до
Оповідання “Солдатики” цікаве з погляду розкриття взаємин лідера та маси. Однак якщо в оповіданні “Суд” люди не підтримали Никифора, то в оповіданні “Солдатики” за Явтухом люди пішли. Моральна перевага – на боці Явтуха та його односельців, крім того, маса тут стає більш організованою, єдиною.
Рання творчість письменника була дуже різноманітною, але в головному він був послідовний: він вважав, що людина завжди повинна залишатися порядною і не втрачати гідності за будь-яких обставин.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)