До раннього періоду творчості М. Горького відносять його романтичні добутки (“Баба Изергиль”, “Макар Чудра”, “Пісня про Буревісника”, “Пісня про Сокола” і інші), оповідання “босяцького” циклу, деякі реалистические оповідання. Саме в реалістичних оповіданнях намітилися ті теми, які письменник буде розвивати пізніше: викриття соціального ладу, його пороків, доводящих людини до крайнього ступеня падіння, моральнийний убогості, духовної й, нарешті, фізичної загибелі. У своїх же романтичних творах Горький здійснює “пошук
Вони перейняті героїчним пафосом Прагнення допомогти жити гарніше, яскравіше, піднесеніше й викликало звертання Горького до романтики. “Потрібні подвиги, подвиги, – викликував письменник. – Потрібні такі слова, які звучали б, як дзвін сполоху, тривожили всі й, трясучи, штовхали вперед”.
Треба було підняти человека, окрилити його, розбудити в ньому бадьорість і віру. Але для того щоб по-справжньому прожити життя, недостаточно “Горети”, недостатньо бути вільним і гірдим,
З найпершого оповідання “Макар Чудра” Горький робить своїми героями людей, які цінують духовну волю, людей, яких життя не може прив’язати до одному місцю, людей незалежних Гордий Зобар не може впасти в ноги навіть улюбленій жінці.
Лойко був єдинийственним людиною, який Радда змогла полюбити, і саме за те, що він ніколи не став би її рабом. Але навіть сильна любов не може змусити її розстатися з волею, волю вона любить ще сильніше Зобара. Гіркий співає “… похмурий і врочистий гімн гордій парі кра савцев-циган”.
Молодий Горький мріє про сильні, вольові натури, людей-борцях, які зможуть вивести Росію з тьми, однак поруч їх не знаходить И тому його звертання до діяльного, революційного романтизму не випадково.
Так виникають “Пісня про Сокола” і “Пісня про Буревестнике”. Боягузливому й самовдоволеному Ужу, цілком удовлетворенному життям у задушливій ущелині, Горький противопоставляє сміливого Сокола, що рветься вгору, до волі, світлу, що вступає в нерівний бій з ворогом. Сокіл знає, що загине, але неможливість волі для нього сильніше Смерті. І Горький співає славу “шаленості хоробрих”.
Те ж в “Пісні про Буревісника”, що стала теперішнім гімном суспільного руху того часу.
Твердження волі, добра, людського достоинства, питання про зміст життя й призначення людини в ній – головні проблеми оповідання “Баба Изергиль”. В основу його сюжету покладено дві легенди. Одна – про гордому, зарозумілому Ларре, інша – про Данко, юноше, що віддало серці для порятунку свого народу.
Писатель торкає важливої етичної проблеми: людина без людей, поза своїм народом – ніщо. Відкинутий зплеменниками, Ларра позбавлений людяності, любові й доброти.
Самітність, приреченість на безглузде й бісплодове існування – от найстрашніше покарання. Ларре “немає життя, і смерть не посміхається йому. І немає йому місця серед людей…
“. На самоті колишній колись сильним людина перетворюється в нікчемну примару. Егоїзму Ларре протистоїть велич подвигу Данко, що жертвує собою заради порятунку свого народу. Його палаюче серце, вирване із грудей, що висвітлює дорогу в темряві, давно вже стало символом.
Протиставляючи ці образи, Горький і розкриває основну проблему оповідання.
Не менш романтична й сама баба Изергиль, утверждающая: “У житті… завжди є місце подвигам”. Изергиль прожила життя, наповнену “жадібної любов’ю”. Вона була підпорядкована цієї ненаситної пристрасті, але в любові вона була вільніше й не дозволяла не принижувати себе, ні навіть підкоряти.
Через всю ранню творчість Горького проходить мечта про прекрасну людину. Гіркий показав у литературе того часу нових героїв – людей подвигу, боротьби, більших і яскравих почуттів.
Романтичні оповідання Горького затверджують віру в людину, у його розум. Людина показана в них не як переможеним, подавленим життям, що відмовилося від боротьби, від діяння; він – творець життя
(1 votes, average: 5.00 out of 5)