По творах Джорджа Гордона Байрона “Прометей” і “Валтасарово бачення”. Байрон є одним з найвідоміших представників романтичного плину в поезії XІX століття. Життя цієї незвичайної людини є як би дослівником до його творчості, віршам. Якщо знатний англієць, лорд, щоправда, зі збіднілої сім’ї, гине на чужині, устав від боротьби за щастя чужого народу, це вже щось так значить.
Незважаючи на те, що Байрон уважається типовим представником романтичного напрямку в західноєвропейській літературі, його вірші помітно відрізняються, скажемо,
Поет описує титана як борця за щастя людей. Прометей одержав за свій великодушний учинок страшне покарання. Байрон захоплено зауважує, що Прометей виявив власну волю, знехтувавши вказівки богів, за що був приречений на борошна.
Зевс
Під час бенкету на розкішній стіні палацу невидима рука виводить таємничі й лиховісні письмена. Переляканий цар наказує нитка таємницю цих слів, але ні волхви, ні жерці не мають сил цього зробити. І тільки чужоземець розгадує лиховісну таємницю: “могила, а не трон” очікує Валтасара, а Вавилон загине.
“Валтасарово бачення” можна вважати попередженням всім володарям, які забули честь, совість і Бoгa. До слова, ця ж тема звучить у відомій російській революційній пісні “Нехай деспот бенкетує в розкішному палаці”. Особливий, ні на кого не схожий геній, – так можна сказати про Байрона.
Це геній, що так і не знайшов загальної мови із суспільством. Коли освічена Європа зачитувалася поезією заколотного лорда, порох померлі від хвороби на чужині Байрона ховали в невеликій церкві неподалік від Ньюстеда в його родовому маєтку. Байрон відбувся як один із провідних діячів європейської літератури, але в житті він був самотній і не занадто щасливий.