Поема Байрона “Паломництво Чайльд Гарольда” – це ліричний щоденник поета. У ній він показав своє ставлення до життя, свої філософські погляди. Максималізм поета-романтика, його непримиренне ставлення до недосконалості, його невтомне прагнення до нових вражень, “інших світів”, де, ймовірно, можна досягнути високого ідеалу, надихали на створення поеми-подорожі. Португалія, Іспанія, Албанія, Греція, Швейцарія, Італія постають перед читачем в яскравих картинах, сповнених і захоплення, і болю.
Проблеми свободи й рабства, сенсу
Розкішна природа Лузитанії, героїчна Іспанія, морська буря і ясне небо, свобода й поетичне натхнення, визвольна війна захоплюють
Чарівна природа Синтри, а поряд брудний Лісабон, мужні й суворі іспанці змушені бути рабами іноземних завойовників, весела Севілья оточена кривавими картинами війни, що розпочалася заради слави тирана. Народу Іспанії властиві героїзм, сміливість, здатність на смертельний ризик. Байрон, такий несхожий на свого героя, також приречений на розчарування, трагізм, самотність.
Прагнення знайти рідну собі душу не знаходить відгуку в цілому світі. Загинув друг поета, кохана далеко… Страждання сповнюють душу…
Але вони морально не вбивають поета. Він і далі вірить у гармонію життя, у те, що ідеал все-таки десь є. Свобода й любов, природа й поезія для Байрона навіть у скорботному відчаї є нетлінними вічними цінностями.