Про творчу манеру видатного українського гумориста Остапа Вишні писав інший відомий письменник М. Рильський: “Автор “Усмішок” – дуже своєрідний художник. Його манеру не сплутаєш ні з чиєю. Можна і треба вчитися у нього творчого ставлення до життя, але марна річ – наслідувати його”.
Для індивідуального стилю Остапа Вишні, як відзначають усі літературознавці, характерне поєднання лукавого й добродушного гумору, дошкульної сатири й ніжної лірики. Коли письменник звертається до зображення у памфлетах та фейлетонах “друзів”,
Згадаймо, наприклад, діда Свирида із “Зенітки”, бабусю
Остап Вишня був не меншим знавцем і живої народнорозмовної стихії: у гуморесках ми зустрічаємо і діалектизми, і розмовно-побутові слова, часто індивідуальноокреслені, і влучні прислів’я та приказки, трансформовані дотепи. Це надає його гуморескам неповторного мовного колориту. У “Мисливських усмішках” Вишня, хоч і залишається вірним своїй гумористично-сатиричній манері, виступає глибоким ліриком, майстром пейзажних картин. Ось, наприклад, така: “Розчудесні місця на річці, на Північнім Дінці…
Вам ніколи там не доводилося бувати? Коли не доводилося, – обов’язково побувайте. …А пливти вам треба в червні… Ви потихеньку пливтимете і милуватиметеся чудесними краєвидами: ліворуч зеленітимуть заливні луки, – зелені вони, ті луки, зелені та запашні, уквітчані і ромашкою, і конюшиною, і дзвіночками…
І скільки ви пливтимете, весь час вітатимуть вас своїм щебетанням веселі жовтобрюшки, канарейкові трясогузки, підпадьомкатиме на вашу честь перепел і дерчатиме деркач. З прибережного пісочку з посвистом зриватимуться кулички, а в затоці, вкритій лататтям та білими лілеями, мов почесний вартовий, вас зустрічатиме сіра чапля. На правому, високому березі в кущах ліщини розриватимуться солов’ї…” Читачів приаблюють простота викладу і задушевний тон Вишневих усмішок, несподівані висновки, поетизація побутових деталей, а найбільше – делікатний сміх автора з вад окремої людини та ущиплива іронія й сатира, коли йдеться про явища, що ганьблять саму людську природу.