Франческо Петрарка народився в 1304 р. у місті Ареццо, де знайшли притулок багато політичних вигнанців після перемоги “чорних” гвельфов над “білими”. В Авиньоне він учився у вчителя-латиніста, що прищепив йому смак до античної культури (див. нижче). Слави в Петрарки при житті було багато, навіть занадто.
Був увінчаний у Римі лавровим вінком (видимо, це було в 1337 р.). В Авиньоне тоді перебував папський престол. Після Рима жити в Авиньоне, цьому “новому Вавилоні”, П. уже не зміг. Вдачі папської курії він викриває в сонетах 136-138. В 1333
Умер в 1374 р. у містечку Арква.
Поетичне новаторство. Історичне значення лірики П. полягає в італійській поезії від мистики, алегоризму й абстрагованості. Уперше в П. любовна лірика стала служити прославлянню реальної земної пристрасті. Характерною рисою поетичного стилю П. у порівнянні з Д. є те, що П. надає поэт. формі самостійне значення, тоді як для Д. поет. Форма була тільки знаряддям думки.
Лірика П. завжди артистична, вона відрізняється шуканням добірності, невпинним прагненням до зовнішньої
Усякі метафори й протиставлення метафор: Лаура – сонце, а він – сніг, що тане під сонцем і т. д. Особливо охоче П. грає ім’ям коханої й співзвучними з ним словами (Laura – lauro (лавр), l’aura (подув, вітерець), строя на таких співзвуччях цілий вірш. П. захоплювався також метричними труднощами, витонченими комбінаціями ритмів і рим. Він писав, наприклад, секстини – вірша із украй утрудненою формою, що складаються з 6 строф по 6 рядків у кожній, що кінчаються на ті самі слова, не римою й минаючі через всі строфи в різній послідовності; секстина завершується вкороченою строфою з 3 рядків, у яких обов’язково фігурують всі шість фінальних слів. (Питання: хто придумав секстину? Відповідь: трубадур Арнаут Даніель.)
Використання середньовічних і античних традицій. Він використав середньовічні алегорії й античні метафори. Читайте П. самі на цей рахунок.
Концепція любові й образ возлюбенной. Ім’я “Лаура” здавалося багатьом біографам П. вигаданим прізвиськом типу сеньяля. Воно було зручно через співзвуччя зі словом “лавр” (див. вище). “Лаура” народилася близько 1307 р. у знатної авиньонской сім’ї Новий, що вона вийшла в 1325 р. заміж за місцевого дворянина Гюга де Сад, що вона стала матір’ю 11 дітей і померла в чумної 1348 р. П. і зображував жінкою, а не дівчиною, що опиралося на традиицию провансальської лірики
У віршах П. немає жодного натяку не тільки на відповідної почуття до нього Л, але навіть на близьке знайомство з нею. Перше з віршів, що дійшли до нас. П. не старше 1330 р. Воно написано ще в манері трубадурів, пісні яких доживали в Авиньоне. Петрарка далекий тут від властивим італійським поетам “сладостного нового стилю” спиритуализации любові, її перетворення в символ чесноти, у відбиття “божественного блага”. Любов тут – владна сила, що бере собі в спільниці кохану поета, і вони обертають поета у вічнозелений лавр (це підручник).
Рання лірика П. = відзвуки трубадурів + ремінісценції з Овідія. П. не зміг уникнути впливу лірики Данте => зображує кохану зразком чесноти, зосередженням всіх досконалостей, затверджує що очищає й облагороджує дія її краси
(1 votes, average: 5.00 out of 5)