“Історія кохання. 132 сонет Ф. Петрарки”

Франческо Петрарка – видатний поет епохи Відродження. Як людина ренесансу він був дуже енергійним і життєрадісним. Завдяки цьому став першим альпіністом в Європі, одержав лавровий вінок на римському капітолії. Його перу належать численні трактати на морально-філософські теми, історичні праці. Та прославила на всі віки Петрарку збірка його сонетів під назвою “Канцоньєре”.

Основною темою сонетів є тема кохання. Одного квітневого дня в церкві поет зустрів жінку, в яку закохався на все життя і оспівував її в поезіях під іменем Лаури.

Свою кохану донну, яка була його музою та душевною раною, він описував як божество: ідеальна жінка з ідеальними рисами характеру, з ідеальною зовнішністю та манерами.

Поет постійно розмірковував над тим, що його душею заволоділо земне кохання до Лаури. Для доби Середньовіччя проблема благочестивого кохання була особливо важливою. Католицька церква підносила любов до Бога, а чуттєве, земне кохання засуджувала.

Петрарку це непокоїло. Він не знав чи гріховне його кохання. В сонеті 132 відбулася суперечка автора з самим собою. Франческо підкреслює суперечливий, подвійний характер земного кохання.

Для зображення

свого внутрішнього стану він використовує антитезу: “палати в стужу”, “дрижати в спеку”. За допомогою порівнянь він підкреслює суперечливість кохання. Образ чисткого човна в безкрайому морі здавна є засобом вираження долі людини, яка втратила надійну опору в житті.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Історія кохання. 132 сонет Ф. Петрарки”