Олесь О. Княжа Україна. – К.: Веселка, 1991.
Геть за морем українським, Понад склом Босфорських вод Дивні вежі і палати Розкидає Царгород.
Наче вир, кипить, торгує Крамом, зброєю, вином. Вдень він вуликом здається, А вночі – чудесним сном.
І з усіх країн до його Ллється хвилями народ. Наші теж торгові люди Їздять в славний Царгород.
Та не любить грек чужинців І тримає їх в руці. “Хоч не їдь! Одурить, скривдить!” – Наші скаржаться купці.
І Олег, на греків лютий Став збиратися в поход: Хоче він до України Прилучати Царгород.
І
Простір! Воля! Грають хвилі, Море диха, як живе, Мов лютує, що з піснями Легковажний хтось пливе.
Небезпека? Вітер? Буря?
Гнуться щогли кораблів? О, хіба згорнути крила Важко, довго для орлів?!
І гуртом за весла взятись, Разом взятись і гребти… Море, море! І в негоду Любе сміливому ти!
Так три дні пливли по морю Без турботи, без нудьги. Ось і вежі Царгорода, Ось і грецькі береги.
Але греки уже знали, Що летять до них орли, І, щоб в пристань не пустити, Ланцюги перетягли.
І звелів Олег на беріг Витягати кораблі. “Що ж,
І, колеса приробивши, Він вітрила розпустив. І невидане тут сталось, Найдивніше диво з див.
“Ой, повій, повій ти, вітре! Швидше коней повези!! Зашумів – повіяв вітер, Покотилися вози.
Вороги перелякались, До Олега шлють послів: “Не руйнуй нас, все дамо ми, Що б ти, князю, не схотів!”
“Ну, гаразд. Покора ваша Погасила в серці гнів, І, здається, ми братами Станем з лютих ворогів.
Царю, хай моє купецтво Вільно ходить в Царгород, Хай торгує і купує Вже без кривди і без шкод.
У купців не буде зброї: Я обмежу їх число, Щоб не більше, як півсотні Їх нараз у місто йшло”.
Цар годився на умову, Хрест святочно цілував. Князь на Волоса, Перуна І на меч присягу склав.
На воротах Царгорода Князь Олег свій щит прибив. На воротах Царгорода Український щит висів.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)