Мета: збагатити знання учнів про життя і творчість Олени Пчілки; вдосконалювати вміння виразно читати байку, характеризувати дійових осіб, знаходити головну думку, визначити суттєві ознаки байки; розвивати зв’язне мовлення учнів, образне мислення; виховувати інтерес до байки, почуття відповідальності.
Хід уроку
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА
1. Робота над скоромовкою
Гра “Дощик”
Діти читають хором.
– Накрапає дощ (тихо).
– Дощ пускається сильніше (голосніше).
– Злива (голосно).
–
– Дощ припинився (читання припиняється).
Котик, кіт-коточок,
Котивсь, як клубочок,
Закотивсь в куточок
Котик, кіт-коточок.
2. Гра “Актори”
– Прочитайте текст відповідно до авторських ремарок.
Прийшла?! Мені страшно за тебе! (Із острахом)
У всьому вини саму себе! (Із острахом)
Прийшла! Знати, так тому і бути! (Радісно)
Прийшов! Я радий зустрічі з тобою! (Радісно)
Пішов!.. Прийде або ні? Загадка. (З тривогою)
Я вчинила з ним так погано! (З тривогою)
Пішов! Гора повалилася з плечей! (З полегшенням)
Боже борони від цих зустрічей! (З полегшенням)
III.
Гра “Хто краще?”
Конкурс на краще виразне читання з пам’яті байки Л. Глібова “Зозуля і Півень”.
IV. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ
– Сьогодні ми докладніше ознайомимося з творчістю української письменниці Олени Пчілки.
– Пригадайте, які її твори вам відомі?
V. СПРИЙМАННЯ Й УСВІДОМЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Читання учнями статті про Олену Пчілку
– Де і коли народилася Олена Пчілка?
– Яке її справжнє ім’я?
– Як її ставлення до життя відбилося в літературному імені?
2. Розповідь учителя
– Майже п’ятдесят літ трудилася Олена Пчілка на ниві української культури і літератури, виступаючи як прозаїк, поет, драматург, перекладач, літературний критик, фольклорист, етнограф, видавець, редактор. А крім того вона мала двоє синів і чотири доньки, красивих, розумних, талановитих, які пішли у широкий світ з Косачівського дому. Мудрим і доброзичливим дороговказом, люблячим і строгим поводирем для своїх дітей була мати – Олена Пчілка.
Ольга Петрівна вчила своїх дітей малювання (у неї самої був хист живописця), музики, історії. Подружжя Косачів виховувало і навчало своїх дітей самотужки: Ользі Петрівні здавалося, що школа зруйнує її намагання виховати дітей “в українській мові”. З гордістю і вдячністю Леся Українка називала свою матір найкращою, найрозумнішою, найталановитішою жінкою світового рівня.
А Олена Пчілка по-материнськи пишалась своїми дітьми, турбувалася про кожного з них, з любов’ю розповідала про всіх.
3. Фізкультхвилинка
4. Опрацювання байки Олени Пчілки “Котова наука”
1) Виразне читання байки вчителем.
– Чи сподобалася вам байка?
– Які почуття вона у вас викликала?
– Хто є головними персонажами байки?
2) Словникова робота.
– З’єднайте синонімічні пари.
Наморився лаяв
Хижа справді
Лихословив утомився
Далебі хата
3) Робота в парах. Читання байки учнями в парах.
– Поділіть байку на логічно завершені частини.
4) Читання байки учнями вголос за частинами.
– У якій частині розкривається мораль байки? Зачитайте.
5) Аналіз змісту байки з елементами вибіркового читання.
– Де ходив кіт?
– Як він відпочивав?
– З ким його порівнює автор?
– За що Петрусь Мурка сварив?
– Що на це відповів кіт?
– У чому він погодився з Петрусем?
– За що докоряв хлопчикові?
6) Робота за ілюстрацією.
– Розгляньте ілюстрацію до цієї байки.
– Кого художник зобразив на ілюстрації? Які кольори він використав?
– Який настрій вони створюють? Як передають характер персонажів байки?
– Яким рядкам байки відповідає ілюстрація?
– Які малюнки створили б ви за сюжетом байки?
7) Визначення головної думки байки.
– Які людські вади засуджує автор?
– Чому байка називається “Котова наука”?
– Яким у байці зображено котика, а яким – Петруся?
– У яких рядках міститься мораль байки?
8) Підготовка до інсценізації байки.
– З якою інтонацією, силою голосу і яким тоном будете читати слова Петруся? Слова котика?
– Який оберете темп читання?
9) Читання байки за особами.
VI. ПІДСУМОК УРОКУ
Гра “Закінчи речення”
– Сьогодні на уроці я вчився.
– Я запам’ятав…
– Урок завершую… настроєм.
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Виразно читати байку (с. 121-123).