Олександр Пушкін Була пора: наш празник молодий… Перекладач: Микола Бажан
Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади.
К.:Дніпро, 1975 Була пора: наш празник молодий Сіяв, шумів, трояндами квітчався, І дзенькіт чаш у звук пісень вплітався, І здружено сидів наш гурт тісний. Тоді, в душі невігласи недбайні, Жили простіш і легше ми усі,
Пили за наші сподівання сяйні, За молодість в її ясній красі. Тепер не те: гульливий празник наш
За роки ці, як ми, відбіснувався, Він споважнів, ущухнув, загадався, Став тихший
В нас бесіда не так грайливо ллється, Смутніше ми і ширше сидимо, Рідкіше сміх поміж пісень несеться, Частіше ми, зітхнувши, мовчимо.
На все пора: вже двадцять п’ятий раз Святкуєм день ліцею заповітний. Минає час, невпинний, непомітний,- Як він змінив усіх присутніх нас!
Ні, не дарма вже чверть століття лине! Не ремствуйте: скоритись долі слід. Чи може змін не звідати людина, Коли навкруг зміняється весь світ?
Згадаємо ж, о друзі,- від пори, Коли усіх нас долі поєднали, Скількох подій ми свідками бували! Мов іграшки затаєної гри, Металися збентежені народи, І зводились, і падали царі,
То гордості вкривала вівтарі. Згадайте ви: коли створивсь ліцей, Як цар для нас відкрив чертог царицин, І ми прийшли. І нас зустрів Куницин, Вітаючи між царственних гостей. Ще спав борвій дванадцятого року.
Наполеон тоді ще не спізнав Великого народу міць глибоку,- Він ще вагавсь, погрожував і кляв. Згадайте ви: текла за раттю рать, І ми братів найстарших проводжали І в дім наук з досадою вертали,
Бо заздрили тим людям, що вмирать Ішли повз нас… Звелась народна сила, Затисла Русь бундючних ворогів, І заграва московська освітила
Сніги, вготовані для їх полків. Згадайте ви, як наш Агамемнон1, Узявши в бран Париж, до нас примчався.
Як радо він людьми тоді вславлявся! В якій красі ступив тоді на трон Народів друг, захисник їх свободи! Згадайте ви, як оживились знов
Оці сади, оці живлющі води, Де славний свій спочинок він знайшов. Нема його,- і Русь він залишив, Піднесену над всесвітом здумілим. На скелі десь вигнанцем помарнілим
Наполеон своє життя кінчив. І цар новий, суворий і хоробрий, На рубежі Європи владно став, І хмари знов позастеляли обрій. І ураган їх…
– 1 Агамемнон – старогрецький цар – воєначальник. Тут його ім’ям поет називає царя Олександра І.