Олександр ПУШКІН (1799-1837)

Літературне читання 4 клас – О. Я. Савченко – Освіта 2015

РОЗДІЛ СЬОМИЙ. ЛІТЕРАТУРНІ КАЗКИ ЗАРУБІЖНИХ ПИСЬМЕННИКІВ

ЗАТИШНО ДІТЯМ В ПАЗУСІ КАЗОК

Затишно дітям в пазусі казо́к.

Отак би й слухав про царя Салтана

Або про те, як весело козак

Обманював турецького султана.

Про ка́рих ко́ней з по́луменем грив,

Про чаклуна, що все на світі може.

І хто б там що кому не говорив,

А згине зло і правда переможе!

Ліна Костенко

Олександр ПУШКІН (1799-1837)

Видатний російський поет народився в Москві, у дворянській

родині.

З особливою любов’ю він ставився до своєї няні Арини Родіонівни, яка розповідала хлопчику багато російських народних казок, пісень, приказок, прислів’їв.

Найбільшим захопленням поета було читання книжок, до якого він прилучився дуже рано.

Навчаючись у ліцеї, Сашко дивував друзів і вчителів своєю начитаністю, прекрасною пам’яттю.

У розквіті свого таланту Олександр Сергійович Пушкін створив низку віршованих казок: “Казку про царя Салтана…”, “Казку про рибака і рибку”, “Казку про мертву царівну…”, “Казку про золотого півника”. Ці твори переклали на українську

мову Максим Рильський і Наталя Забіла.

Багато поколінь читачів захоплювалося чарівними образами цих казок. За їх сюжетами створені кінофільми, мультфільми, написані картини.

Прочитай уривки з “Казки про царя Салтана, про сина його славного і могутнього богатиря князя Гвідона Салтановича

І прекрасну Царівну Лебідь”.

Читаючи, звертай увагу, як змальовано характери дійових осіб, як описано предмети побуту, якою є послідовність подій.

Пам’ятник Олександру Пушкіну в Кам’янці на Черкащині

Герої пушкінської ка́зки на Поляні казок у Ялті

Чарівні перетворення

КАЗКА ПРО ЦАРЯ САЛТА́НА…

(Уривки)

Під віконцем три сестри пряли пізньої пори.

“Якби я була цариця, –

Каже так одна дівиця, –

То сама на цілий світ

Наварила б я обід”.

“Якби я була цариця, –

Каже так її сестриця, –

На весь світ сама одна

Я б натка́ла полотна”.

“Якби я була цариця, –

Третя мовила сестриця, –

Я б роди́ла для царя

Молодця-богатиря”.

Тільки вимовити вспіли –

Двері тихо зарипіли.

І до них заходить цар,

Того кра́ю волода́р,

Бо якраз у ту хвилину

Він стояв побіля тину

І охоче слухав їх,

А молодшу – над усіх.

“Здрастуй, красная діви́це, –

Він говорить, – будь цариця

І роди богатиря

Ти для мене, для царя!

Ви ж, голубоньки-сестриці,

Вибирайтеся з світлиці,

Їдьте з нами заразо́м

До царськи́х моїх хоро́м;

Іван Білі́бін. З ілюстрацій до “Казки про царя Салтана…”

Буде з вас одна ткачиха,

Друга буде повариха”.

В сіни вийшов цар-отець.

Всі поїхали в дворець.

Цар недовгий час збирався:

В той же вечір повінчався…

На той час війна була.

Цар надів військове вбра́ння

І цариці на прощання

Наказав поберегтись,

Злого лиха стерегтись.

Поки він в чужій країні

Вів походи безупинні,

Надійшов і час родин.

Сина бог їм дав в арши́н1,

І цариця над малятком –

Мов орлиця над орлятком!

Шле з листом вона гінця,

Щоб поті́шити отця.

А ткачиха й повариха,

Й сва́ха2 баба Бабари́ха

Загубить царицю хтять,

Перейнять гінця велять;

Шлють царю вони обмо́ву3 –

Отаке брехливе слово:

“Народилось дитинча́ –

Не дівчатко, не хлопча,

Не пацюк, не жабенятко,

А невидане звірятко”.

Олександр Куркін. З ілюстрацій до “Казки про царя Салтана…”

1 Арши́н – старовинна міра довжини, приблизно 70 см.

2 Сва́ха – жінка, яка займається сватанням, улаштовує шлюби.

3 Обмо0301ява – брехня.

Як почув же цар-отець,

Що сказав йому гонець,

В гніві став він мудрувати

І гінця хотів скарати,

Та, отямившися враз,

Надіслав такий наказ:

“Ждать повернення мойого,

Не рішаючи нічого”.

1. Послухайте казку. Назвіть персонажів, які діють у цій частині казки. Якого сина народила цариця?

Хто хотів загубити царівну з дитинкою? Чому?

2. Який наказ надіслав цар?

3. Розгляньте малюнки. Які епізоди казки на них зображено?

Але підлі сестри підмінили лист. За ним царицю із сином посадили в бочку, засмалили її і пустили в океан. Хвилі викинули бочку на берег. Цариця із сином, який росте дуже швидко, опинилися на острові.

Полюючи, царевич врятував від смерті білу лебедицю, яку хотів заклювати коршун – злий чарівник. Лебідь – зачарована царівна – щедро віддячила своєму спасителю: він став княжити у славному граді, жителі якого проголосили його князем і дали йому ім’я Гвідон. Час від часу до міста навідувалися купці, через яких Гвідон запрошував царя Салтана на гостину. Але злі сестри і Бабариха всіляко намагалися цьому завадити.

Та одного разу цар Саптан все ж таки вирушив у путь.

…”Що я – цар чи немовля? –

Він із гнівом вимовля: –

Нині ж їду!” Тут він тупнув,

Вийшов – і дверима гупнув.

…Під вікном Гвідон сидить,

Мовчки в море він зори́ть1.

Море тихе, не хлюпоче,

А лише ледь-ледь тріпоче,

І далеко в синій млі

Появились кораблі:

1 Зорить – пильно вдивляється.

На просторах окіяна

Їде флот царя Салтана.

Князь Гвідон поспішно встав,

Громогласно заволав:

“Матінко моя єдина!

Молода моя княгине!

Подивіться ви туди:

Їде батечко сюди”.

Флот до острова підходить.

Князь Гвідон трубу наводить:

Цар на палубі сидить

І в трубу на них зори́ть,

З ним ткачиха й повариха,

Й сваха баба Бабариха,

І дивуються вони

Із чужої сторони.

Враз гармати загриміли,

На дзвіницях задзвонили.

Йде Гвідон до моря сам

І царя стрічає там,

З ним ткачиху й повариху,

Й сваху бабу Бабариху,

І веде їх мовчки він

До зубчастих білих стін.

Біля брами городської

Бачить цар: у срібній зброї,

В панцирах, як жар зорі,

Тридцять три богатирі,

Та все велетні вродливі,

Добрі лицарі сміливі,

Йдуть дозо́ром1 по землі

З Чорномором на чолі.

Ілюстрації Івана Білібіна та Бориса Зворикіна до “Казки про царя Салтана…”

1 Дозо́р – тут: охорона.

Цар вступив на двір широкий

На ялиночці високій

Білка пісеньку співа

А горіхи розбива,

Зе́рнятка із них виймає

І в торбиночку складає,

І весь двір навколо них

У шкарлупках золотих.

Гості далі йдуть квапливо.

А навстрі́ч – княгиня-диво:

Місяць у косі блищить,

На чолі зоря горить,

А сама, неначе пава,

Виступає величаво,

І свекруха йде при ній.

Цар погля́нув – сам не свій,

Кров у ньому схвилювалась.

“Що я бачу?! Як це сталось?

Це ж вона!” – аж дух зайнявсь…

Цар сльозами тут заллявсь,

Обіймає він царицю,

І синка, і молодицю.

Тут до столу всі пішли

І бенкет розпочали.

А ткачиху й повариху,

Й сваху бабу Бабариху

Охопив такий тут жах,

Що розбіглись по кутках.

А коли їх розшукали –

Злочин свій вони признали.

Цар на радощах таких

Відпустив додому їх.

Ілюстрації до “Казки про царя Салтана…” Бориса Зворикіна та Івана Білібіна

День минув. Царя Салтана

Спати вклали напівп’яна.

Я там був, мед-пиво пив,

Тільки вуса обмочив.

(Переклад з російської Наталі Забіли)

1. Попрацюйте разом! Прочитайте казку вголос ланцюжком. Які слова виявилися незрозумілими?

Які нові дійові особи з’явились у цій частині казки?

2. Які чарівні дари одержує Гвідон від царівни Лебедиці?

3. Знайдіть слова, які свідчать про ставлення князя Гвідона до батька.

4. Які дива побачили гості на острові?

5. Розгляньте малюнки. Яким рядкам твору вони відповідають? Що нового відкривають у змісті казки?

6. Підготуйтесь виразно прочитати уривок.

Іван Білібін. З ілюстрацій до “Казки про царя Салтана…”