ЯРОСЛАВ МУДРИЙ Після ката Святополка, Що замучив трьох братів, Брат четвертий на престолі, Ярослав розумний, сів.
Святополком окаянним Все зруйноване було. Бідувало бідне місто,
Бідувало і село. І усю свою увагу Ярослав звернув на лад. І небавом Україна
Зацвіла, як пишний сад. І небавом знову люди Багатіти почали, І Дніпром човни чужинців Знову в Київ поплили. Греки, німці, італійці,
Чехи, угри – всі ішли, Купували, продавали І у Києві жили. Так живий, шумливий Київ Царгородом другим став.
Як про друга, як про сина Дбав про його
Ровом, мурами обвів. Укріпив його, оздобив І препишний двір завів. До палат ішли невпинно Чужоземні посланці, Князь сидів на пишнім троні
З грізним берлом у руці. І, допущені до князя, Низько кланялись посли, І до ніг дари складали,
Що з чужини принесли. В час бенкету на бандурах, Гуслях, різних сопілках Грали весело музики; Вина пінились в чарках.
Співаки пісні співали, Скоморохи, штукарі, Розважаючи чужинців, Метушились у дворі.
Після ситого обіду Всі виходили з палат Подивитись на верблюдів,
На муштрованих звірят.
І в Європі честю мали Королі, князі, царі Поріднитись
Але мудрість Ярослава Вся була в його ділах, У державнім будівництві, Владі, устрою, в судах.
Щоб не нищити народу І народного майна, Не хотів він воювати, Не тягла його війна. Він прогнав лише поляків І, щоб ворог тихшим став, Він твердиню понад Сяном – Ярославль свій збудував.
Та ходив на печенігів І черкесів під Кавказ, Що на нашу Україну Нападали раз у раз. Та з Редедею касозьким Ярославів брат Мстислав
Бивсь хоробро в поєдинку І Редедю подолав. Наш співець Боян великий, Найславніший із співців, Сплів йому вінок безсмертний Із пісень безсмертних слів.
… … … … … … … … … … … … Пролетіли дні короткі… Перед смертю Ярослав
Всіх своїх синів покликав І з любов’ю проказав: “Вас я, діти, покидаю, Йду я в ліпшу сторону, Але, діти, пам’ятайте Мою заповідь одну: Не сваріться, жийте в згоді:
Тільки мир збере усе, А незгода, наче вітер, Все по полю рознесе. Як не будете всі разом
Йти до спільної мети, Ви, державу зруйнувавши, Подастеся у світи. Ви розгубите ту землю,
Що придбали вам батьки, І тинятиметесь всюди, Як вигнанці й жебраки”.
Та недовго пам’ятали Діти мудрий заповіт, А нащадки Ярослава
Осміяли на весь світ…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)