Ой на горі та женці жнуть, А попід горою, Попід зеленою, Козаки йдуть. Гей, долиною, Гей, широкою, Козаки йдуть. А попереду Дорошенко Веде своє військо.
Веде запорізьке Хорошенько! Посередині пан хорунжий1. Під ним кониченько, Під ним вороненький Сильне-дужий!
А позаду Сагайдачний, Що проміняв жінку На тютюн та люльку.
Необачний! “Гей, вернися, Сагайдачний, Візьми свою жінку. Оддай мою люльку, Необачний!” “Мені з жінкою не возиться; А тютюн та люлька Козаку в дорозі Знадобиться!”
Гей, хто в лісі, озовися! Та викрешем огню. Та
Гей, широкою, Не журися!
1 Хорунжий – представник генеральної старшини Запорозького війська, охоронець великого полкового і малого прапора.
Коментар І донині дуже популярною є народна козацька пісня “Ой на горі та женці жнуть”, у якій оспівується слава й гордість України – Запорозьке військо на чолі зі своїми отаманами. Козаки не дбали про власне збагачення, для них єдина цінність – добрий кінь, гарна зброя та тютюн і люлька. Традиційно на Січ не допускалися жінки, тому Сагайдачний ніби так недбало говорить про жінку.
Насправді ж саме задля жінок і дітей, задля спокою рідної землі козаки майже все свідоме життя перебували в тяжких походах, у боях, віддавали за це життя. Пісня бадьора, сповнена оптимізму й тонкого гумору, самоіронії.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)