Образ Руської землі в “Слові”
Із сивої давнини, через століття долітають до нас голоси, у яких звучить палка любов до рідної Руської землі. У геніальному давньому літописі “Слово о полку Ігоревім” Руська земля усвідомлюється як щось єдине, як надбання народу, що йде від одного кореня, незважаючи на чвари та існування різних князівств. Душа автора “Слова…” невіддільна від рідних просторів і туманів південно-руських пагорбів і безмежних степів.
Природа живе та дихає в “Слові…”, разом виступає з воїнами-русичами,
Героєм “Слова…” є не хто-небудь із князів, а руський народ. До Руської землі звернені всі найкращі почуття автора. Автор “Слова…” змальовує безмежні простори Руської землі, рідного краю, великого й неосяжного.
В дію втягнуті
Автор “Слова…” малює мирну працю орачів, яку порушують чвари князів, він пам’ятає про дружин руських воїнів, що оплакують своїх чоловіків, загиблих у битві за Київську Русь, він розповідає про горе всього руського народу після поразки Ігоря. Разом із тим у поняття “батьківщина” автор “Слова…” включає також і її історію. Розповідаючи про невдалий похід князя Ігоря на половців, автор охоплює події життя на території Київської Русі за півтора століття, співставляючи минуле з теперішнім. Для автора “Слова…” образ землі ніби живий. Створюючи найвидатнішу пам’ятку культури Київської Русі, він зумів охопити всю Русь, об’єднавши в своєму описі і природу, і людей, і історію.
Образ Батьківщини-страдниці важливий як у художньому, так і в ідейному задумі “Слова…”: він викликає співчуття до неї у читача, пробуджує ненависть до її ворогів, закликає руський народ на її захист. Любов до Батьківщини водила пером автора цього безсмертного твору. “Слово о полку Ігоревім” у наш час, час соціальних і національних конфліктів, звучить як духовний заповіт наших давніх пращурів. Це “золоте слово” вчить нас любити свою Батьківщину і зберігати її єдність.