9 клас
ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
II варіант
“Слово о полку Ігоревім” – це одна з найдавніших пам’яток нашої літератури. Її створив автор – справжній патріот своєї землі, Київської Русі. І хоча розповідає він про поразку Ігореву, але оспівує велич і міць Руської землі, що тоді була великою державою.
Руська земля у часи автора “Слова…” мала неосяжні кордони. Але, на жаль, не було єдності між князями – правителями різних міст. І хоч всі вони повинні слухати наказів Святослава – київського князя, але насправді
Автор “Слова…” з неприхованим смутком згадує ті часи, коли Руська земля була неподільна. Тоді і слава про неї йшла далеко за межі, тоді і половці не сміли йти на неї, але “уже бо, браття, невесела година настала”: “припинились походи князів на поганих, сказав бо брат брату: “Се моє, і те – теж моє”. І почали князі про малеє – “се великеє” мовити і самі на себе крамолу кувати”. Отже, настав час усобиць. Замість того, щоб обороняти зовнішні кордони, князі сварилися за розподіл земель між собою.
Це
Так, перед нами постає історія Давньої Русі очима очевидця: “О, стогнати Руській землі, спом’янувши колишню годину й колишніх князів!”
Але хоча між землями Руськими були проведені кордони князівств, та це все ще єдина держава, тому розбрат між князями впливав на долю усієї країни: “І застогна вже, браття, Київ тугою, а Чернігів напастьми. Горе розлилося по Руській землі, печаль буйна пішла серед землі Руської”. І як спільним для всіх є горе, так спільною є і радість – повернення Ігоря з полону, бо Руській землі без Ігоря так само тяжко, як і тілу без плечей. Ігоря зустрічає дівоча пісня, що в’ється з Дунаю до Києва: “Землі раді, городи веселі”.
Природа теж є частиною Руської землі, тому попереджає Ігоря про невдачу затемненням сонця. Але не звернув на це увагу Ігор і був жорстоко за це покараний. Ярославна звертається до вітру, Дніпра та сонця, щоб допомогли Ігореві, і “Ігореві бог путь явить із землі Половецької на землю Руськую, к отчому золотому столу”.
Уся природа допомагає князеві. Донець леліяв його на хвилях, одягав темною млою, бо він теж частка Руської землі, і її радість – це і його радість.
Автор зобразив Руську землю великою і могутньою, незважаючи на те, що у цей час вже почалися усобиці. Але цим він хотів сказати: якщо об’єднати зусилля, то залишать половці навіки Руську землю. Якщо навіть природа допомагає у цьому, чому ж князі не підтримують один одного?