Образ ідеального правителя за філософською драмою Педро Кальдерона “Життя це сон”

У багатьох творах світової літератури створені образи правителів – вождів на­родів і держав. Це або сильні, справедливі, добрі володарі або жадібні, жорстокі, злостиві, огидні, владолюбні тирани, або слабкі, сластолюбні боягузи. Усі вони ви­значають долю своїх народів, усіх, хт. о їм підвладний. Жорстокі війни і смерть, го­лод, насильство і безладдя в державі найчастіше є результатом бездарних, дурних і амбіційних володарів, які беругь владу до рук із метою задоволення своїх особистих інтересів, а не заради загального добра.

Античні поети,

англієць Шекспір створи­ли свої образи страшних володарів, дії яких доводять країни до меж буття і смерті. Ця тема хвилювала й іспанця Педро Кальдерона, який використав її як складову своїх творів, які мали, як будь-який бароковий твф, навчати, вражати і розважати.

Філософська драма “Життя – це сон” розповідає історії з життя казкової і незнаної для іспанців Полонії. За пророцтвом, принц Полонії, Сехісмундо, має стати жахливим правителем, який чинитиме жахливі справи і доведе свій народ до знищення, тому його батько, король Базиліо, мудро і передбачливо ув’язнює свого сина у вежі, де той проводить своє

дитинство і юність. Бажаючи перевіри­ти правдивість пророцтва, Базиліо наказує приспати Сехісмундо і перенести його у палац, а після пробудження передає йому свою владу.

Напівдикий Сехісмундо злочинно користується нею і завдає всім тільки лиха. Базиліо бачить, що про­роцтво справджується і вдруге присипляє Сехісмундо і спроваджує його у вежу. Тоді наглядач Клотальдо переконує принца у тому, що і свобода, і необмежена влада були лише сном. Цей невеликий досвід дає Сехісмундо відчути, що межа між сном і реальністю не така вже й велика.

Він усвідомлює велику християнську істину: усе життя – це лише сон у вічності, а істинними є одвічні християнські цінності – добрі справи і смирення, які можуть надати людині силу сприймати життя як Божий дар. Коли народне повстання поверне Сехісмундо на трон, це вже буде зовсім інша людина. Сехісмундо обіцяє батькові бути добрим і справед­ливим правителем.

Короля Базиліо улесливі придворні наділяють званням мудрої та вченої лю­дини – “Мудрий Фалес”, “Наш Евклід”, що править не тільки людьми, а й сві­тилами й зірками.

Ви вже знаєте, що в світі

Працею, а не указом,

Заслужив я вчений ступінь, –

Каже Базиліо своїм небожам. І додає:

Вже Базиліо великим

(Що ж, мені цей жереб випав)

Тут мене проголосили.

Ви вже знаєте, шаную

Я науки, особливо

Математику ясную,

Через що я відриваю

Час від слави й справ поточних,

Щоб навчатися щоденно…

Кальдерон наголошує на мудрості свого героя, його надмірній ученості, та по­казує, що будь-який мудрагель може помилятися, як і інші люди. У Базиліо це справжнє горе від розуму, бо відсторонивши Сехісмундо від влади і трону, він зо­всім залишає виховання сина, довіривши його помічнику, звернувши увагу тільки на пророцтво. Тут знов зіставляються точні наукові знання і непевна астрологія, яку Базиліо вважає найціннішою з наук:

Ті пливкі алмазні сфери, Ті тремкі криштальні арки, Що їх зорі прикрашають І таємні повнять знаки, – Це найбільша із наук…

Навчати принца має старий слуга Клотальдо, який викладає не тільки нау­ки – математику, астрологію, медицину, а й християнський закон:

…лише один Клотальдо Спілкувався з ним і, вчений, Викладав йому науки, Католицького закону.

Та все ж здебільшого Сехісмундо “вчила матінка-природа”. Принцу розповіда­ють і причини його стану, про те, що він божевільний і тому усунутий від світу. Його слуга Клотальдо розповідає принцу про таїну його походження і вирок зірок:

…велике безголів’я В тебе, що ти з волі неба

Вмер до того, як зродився, Якщо знаєш, що вуздою Тут для тебе ця темниця, Котра стримує твій норов, Що твій сказ і лють даремні…

Він наївний, простодушний хлопець, спантеличений батьковим рішенням. Під час життя. у самотній вежі Сехісмундо щодня ставить собі запитання, яке па­лить йому душу:

Інші також народились, Чом же їм права судились Ті, яких я вік не мав?

Він зовсім не має досвіду життя і спілкування як з окремими людьми, так і з суспільством, його єдиний співбесідник – це слуга і вчитель Клотальдо. Яких же наук навчає Клотальдо принца?

Я тут звір серед людей І людина серед звірів; І хоча було не мед, Все я звідав, все я звірив, Вчивсь поводженню у звірів, Осягав пташиний лет І читав я рух планет…

Прокинувшись знову у башті, він намагається зрозуміти, що з ним сталося. Був він правителем уві сні чи насправді. Чи все його життя – це сон, чи сон – і є життя.

За допомогою вчителя він починає розуміти, що не важливо, де відбувається певна подія – уві сні чу у реальному житті. Найголовніше нести у цей світ любов і добро. Цікаво, що до реального життя повертає Сехісмундо любов до прекрас­ної Росаури.

Саме кохання допомагає принцу побачити щось добре у ворожому світі, любов і є тим шляхом, який виводить зненависнілу душу до християнських чеснот. Принц Сехісмундо перемагає звіра у собі – і це є перемога над собою.

Сехісмундо визначає цю перемогу над собою і перехід на новий щабель жит­тя відмовою від коханої Росаури: володар має бути справедливим і жертовним. Він бачить кохання Росаури до Астольфо і дає можливість їм одружитися, хоча й владний мати все.

Мудрість виявляє Сехісмундо і тоді, коли має покарати солдата, який підняв народ заради повернення Сехісмундо на трон. Мудрість полягає у тому, що народ має підкорятися правителю, а правитель – Божому закону.

Таким чином Кальдеронів твір дає уявлення про риси, якими має бути наді­лений ідеаіьний вождь народу і держави. Автор дає можливість дійти висновків про те, як саме людина стає лідером. По-перше, Кальдерон визначає пріоритет загальнолюдського над особистим, тому обов’язки правителя перед народом є важливішими від особистих вигод.

По-друге, ідеальний правитель повинен мати певні особисті риси – доброту, справедливість, здатність до самопожертви заради вищої мети. По-третє, на думку Кальдерона, державний розум і характер не ви­никають самі по собі, вони мають виховуватися з дитинства.

Тож, хоч і давно написав Кальдерон свою драму, він навчає речей, дуже важ­ливих і сьогодні: обираючи тих, хто керуватиме твоєю державою, користуйся пра­вилами Кальдерона, який змалював образ ідеального правителя – чесного, спра­ведливого, турботливого, мудрого. Такого, який використає владу задля блага сво­го народу, а не для самого себе. Такого, який здатний на вищу самопожертву.