“Нова генерація” – літературна організація, третя модифікація об’єднань українського “лівого фронту” мистецтв (УкрЛІФ). Першою була асоціація панфутуристів (Аспанфут), що діяла з 1922 у Харкові та Києві на чолі з незмінним лідером і теоретиком М. Семенком. У своїх деклараціях, маніфестах, платформах, що друкувалися у збірниках “Семафор у майбутнє”, “Катафалк мистецтва” (1922), проголошувала кінець “буржуазного мистецтва”, деструкцію як “мистецтво переходової доби”, після якої настане час для синтезу, для створення
У цей час АСКК замість закликів до деструкції висуває потребу конструкції – утворення “лівої прози”, закличної поезії, кіножанрів. “Н. г.” утворилася 1927 у Харкові, Києві
У новій декларації “Платформа й оточення лівих” “Н. г.” вказувала на свій спадковий зв’язок з попередніми об’єднаннями, дещо модернізувала свою програму, пропагуючи теорію й практику авангардистських течій у мистецтві, борючись з “національною обмеженістю”, “назадництвом”, виступаючи під прапорами інтернаціоналізму, вбачаючи своїх союзників у ВУСППі, “Молодняку”, “Березілі”, а опонентів – у ВАПЛІТЕ та “неокласиках”. “Н. г.” і далі поставала проти класичної спадщини, національних традицій. Художня практика її представників концентрувалася навколо агітаційно-пропагандистських жанрів, що обслуговували потреби офіційної ідеології. Протягом наступних трьох років (1927-ЗО) організація ще двічі змінювала назву: Всеукраїнська спілка комуністичної культури (ВУСКК, 1929), Об’єднання пролетарських письменників України (ОІШУ, 1930).
У січні 1931 під натиском “консолідаційних заходів” з боку компартії організація змушена була “самоліквідуватися”.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)