Незвичайний дивосвіт образів І. Драча (“Балада про соняшник”) (3 варіант)

Творчість Івана Драча – це світ мальовничий і незвичайний, це розкутість творчої думки, нетрадиційність поетичної форми, стилю. Його вірші – де своєрідний метафоричний спосіб мислення, уміння опоетизовувати поняття і явища, які раніше перебували за межами мистецької краси.

Іван Драч увійшов в українську літературу темно-синьою книжечкою, на обкладинці якої хлопчик і соняшник, піднявши свої голови, дивилися на промені сонця небесного. Так виглядала перша збірка поезій Івана Драча “Соняшник”. А поетичним кредо письменника стала

поезія, що ввійшла в цю збірку, – “Балада про соняшник”.

Саме її поетичні образи стали образами, намальованими на обкладинці збірки.

Сам автор визначив жанр поезії як баладу. Балада – це невеликий сюжетний вірш, в основі якого найчастіше якийсь незвичайний випадок, пов’язаний з неймовірними, таємничими подіями. Так і в баладі Івана Драча диво дивне сталося із сільським хлопцем-соняшником, у якого “були руки і ноги, було тіло шорстке і зелене”. Він бігав наввипередки з вітром, рвав на груші гнилиці, купався коло млина, стрибав на одній нозі, щоб вилити воду з вуха. Автор у поезії відтворює захоплення

життям, сонцем, вітром.

Показує глибоке пізнання і поетичне осмислення такого, на перший погляд, буденного явища, як сонце в небі. Але у вірші Драча, побудованому на несподіванках метафоричності мови, сонце сприймається як фантастично видиво:

… Красиве засмагле сонце

В золотих переливах кучерів,

У чорнішій сорочці навипуск.

Воно їхало на велосипеді,

Обминаючи хмари у небі…

Від такої несподіванки хлопчик перетворюється на соняшник, що завжди повернутий до сонця в небі, ось так і виникає у вірші легенда про соняшник:

І застиг він на роки і століття

У золотому німому захопленні:

– Дайте покататися, дядьку!..

Створивши такі метафоричні, фантастичні образи, Іван Драч ніби розповів казку про чарівний навколишній світ, його відкритість і загадковість, що породжують найчарівнішу в світі поезію – поезію душі:

Поезіє, сонце моє оранжеве!

Щомиті якийсь хлопчисько

Відкриваєтебе для себе,

Щоб стати навіки соняшником.

Така несподівана кінцівка ніби пояснює суть і смисл створених образів і асоціацій, утверджує думку, що сонце – символ краси і життя, символ мистецтва і натхнення.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Незвичайний дивосвіт образів І. Драча (“Балада про соняшник”) (3 варіант)