Перша збірка І. Драча “Соняшник” ознаменувала новий етап у розвитку української лірики своїм жанровим новаторством.
” Балада про соняшник” (1962), що увійшла до збірки, була перекладена багатьма мова – ^ Світу.
Поет реформував жанрові можливості балади, відкинувши традиційні легендарно-історичні, героїчні й фантастичні її атрибути, але залишивши ліро-епічну структуру, напружений сюжет. Поет розширює просторові координати художнього світу, сміливо відштовхую-чись від побутових, буденних реалій житія і піднімаючись до широких
У баладах І. Драча ліричний суб’єкт вміє миттєво осягнути світ, побачити в ньому щось Ковижне, неповторне, якусь нову грань, яка не всім відкривається.
У “Баладі про соняшник” побутова конкретика, універсальність і велич життя поєднані В Цілісність, читацьке світосприймання повчане відчуттям неперервності руху й відкриттям краси у повсякденному житті. Уже на початку балади соняшник (невід’ємний атрибут українського пейзажу й національного світовідчуття) зазнає метаморфоз:
В соняшника були руки і ноги, Було тіло шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив
Завдяки асоціаціям реальні предмети стають символами. Образ сонця набуває метафоричного смислу і символізує поезію, тобто сонце-поезія трансформується в образ звичайнісінького сільського дядька. Миттєві порушення пропорцій, неочікувані просторові й смислові зміщення, асоціативні комбінації явищ і предметів стають важливим інструментом для вираження ідеї твору.
У цих видозмінах важливу роль відіграє момент сенсації. Це своєрідний психологічний “зоровий план”, адже зіставлені події і картини вражають свідомість читача.
Образи соняшника і сонця надзвичайно прозорі: читачеві зрозуміло, що поет нероздільно пов’язаний з реальним життям, яке дає можливість самореалізуватися творцеві. Відкриття краси, духовності, що набувають космічного, сонячного виміру, неможливі без “земного”, реального буття, яке творча особистість втілює у витворах мистецтва. Твір завершується монологом:
Поезіє, сонце моє оранжеве! Щомиті якийсь хлопчисько Відкриває тебе для себе, Щоб стати навіки соняшником. Поетика твору є модерною.
Баладу написано верлібром, ритмічна розкріпаченість якого давала можливість авторові вільно передати рух складних картин, думок і почуттів.
Балада – жанр ліро-епічної поезії фантастичної, історико-героїчної або соціально-побутової тематики з драматичним сюжетом.
Метаморфоза – перетворення однієї форми чого-небудь в іншу; видозміна. Верлібр – вірш без рими і розмірів з довільним чергуванням рядків різної довжини.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)