Невласне-пряма мова

Невласне-пряма мова – своєрідний тип мови, проміжний між прямою і непрямою мовою. Н.-п. м. зближує з прямою те, що в ній зберігаються лексичні й синтаксичні риси чужого висловлювання, манера мовлення і настрій персонажа, але Н.-п. м. подається ніби від імені автора, в мову якого вплітається мова дійової особи. Відтак створюється двоплановість висловлювання: передається “внутрішнє мовлення” персонажа* його думки, настрої, але виступає за нього автор; об’єктивна оцінка подій поєднується з переломленням їх через призму сприйняття персонажа.

З непрямою мовою Н.-п. м. зближує те, що в ній дієслова і займенники вживаються у формі 3-ї особи. Н.-п. м. характерна лише для художнього стилю, “виступає і^в поезії, і в прозі як прекрасний вид передачі голосів, яким, за авторовим задумом, треба звучати стримано, приглушено, нещиро, іноді – залишатися лише “внутрішніми” голосами, вираженням роздумів, загнаних у себе почувань тощо” (Л.

Булаховський). Наприклад, “Палагна прибігла додому лиха. Добре, що хоч Іван нічого не бачив. Ну і сусідонько файний, смага б ті взяла! Не мав коли приступитесь до – неї! Ігій на тебе!..

А що ворожіння пропало – то вже пропало… Вагалась, чи казати про Юру Іванові, чи дати спокій” (М. Коцюбинський). Іноді Н.-п. м. чергується з прямою.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Невласне-пряма мова