Тарабарська мова

Тарабарська мова (від рос. тарабарить – теревенити) – незрозуміла комусь мова; бурсацький, лірницький, єврейсько-купецький, злодійський жаргони. В Україні XVIII – початку XIX ст. Т. м. користувалися бурсаки. їхня мова створювалася на основі спеціальної перестановки (метатези) звуків, складів і коренів сусідніх або близьких одне від одного сліз з метою зробити висловлювання незрозумілим для сторонніх людей. Зразком Т. м. можуть бути слова Сивілли з “Енеїди” І. Котляревського:

Та що абищоти верзлялом.

Не казку кормом солов’ять:

Ось ну, закалиткуй брязкалом.

То радощі заденежать.

Коли давало сп’ятакуєш,

То, може, чуло зновинуєш.

(Та що абищо ти верзеш,

Солов’я казкою не кормлять:

Ось ну, забряжчи калиткою,

То денежка порадує.

Коли даси п’ятака,

То, може, новину почуєш.)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Тарабарська мова