Ми є! Були! І будем ми.
Й Вітчизна наша з нами.
І. Багряний
Моя Україна.. Мій рідний край, великий-превеликий, неповторний у своїй красі! Його поля, луки й ріки хвилюють, бентежать душу, викликають такі емоції, що пісня ллється з уст.
Україна – це сліпуча синь неба, легкокрилі тополі та червона калина, хрещатий барвінок і огнисті мальви. Україна – це стрімкий потік Дніпра, гіркий полин на козацьких могилах, розкішний вінок з білої ніжної ромашки. Україна – це. земля краси і величі…
Хто ми без Батьківщини? Ніхто і ніщо. Велич
Держава є – є народність; є народність – є нація; є нація – є народ, є “я” – дитя народу, дитя землі, яка виплекала мене.
В. Підпалий у своїх елегіях створює образ Батьківщини через сприйняття ліричних героїв. Одним із кращих зразків патріотичної лірики є вірш “Тиха елегія”.
Елегія має своєрідну побудову. Кожна з п’яти строф містить запитання й відповідь:
Коли мене питають? “Любиш ріки,
Річки
Відмовчуюсь: вони в мені навіки,
А для мого народу на віки!
У вірші багато символів: ріки, річки, ясні зорі, тихі води, степи, озера, яблуні і саду… Усе це Батьківщина, без якої автор не мислить себе, від них не відокремиться навіть тоді, як в землю перейде. Найвеличніший символ – рідна мова.
Нею має володіти людина вже з дитинства. Вона вливається в дитячу душу з молоком матері, колисковими піснями неньки. Рідна мова – основа сім’ї:
Коли мене питають:”Рідну мову
Чи зміг би поміняти на чужу?” –
Моя дружина сину колискову
Співає тихо… Краще не скажу.
У вірші “Тиха елегія” В. Підпалий виступає як патріот, в авторське “я” зливаються громадянська позиція й інтимні почуття. Письменник стверджує думку про роль Батьківщини в житті людини, доходить думки про необхідність єднання людини й рідного краю. Це і є ідея поезії.
Кульмінація елегії – п’ята строфа. Якщо в перших чотирьох строфах тон принижений, дещо висхідна інтонація, відтворена словами “відмовчуюсь”, “мовчу”, “я знов мовчу”, то в п’ятій строфі вибухає крик:
Коли мене питають: “Україну
Чи зможеш ти забудь на чужині?” –
Кричу: “Кладіть отут у домовину
Живим” Однаковісінько мені… “
Для автора, ліричного героя, поміняти рідну землю на чужу – рівноцінно смерті. Як і у вірші “Запросини”, у поезії “Тиха елегія” В. Підпалий використовує єдинопочаток, що звучить рефреном.
Тема поезії – монологічна сповідь автора перед собою, своїм народом, своєю родиною. Вірю, що світле майбутнє чекає мою Батьківщину, якщо на її землі будуть жити справжні патріоти.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)