Лірика Володимира Підпалого

Особисті враження від прочитаних віршів. “Тиха елегія” – поезія патріотична. Уже сама назва є досить оригінальною як для твору із патріотичним пафосом. Цією назвою письменник підкреслює, що справжнє почуття патріотизму є не гучними промовами, а чимось досить особистим, тихим, інтимним. Патріотизм, любов до своєї землі – десь на рівні внутрішніх відчуттів і говорити на цю тему варто тихо, елегійно, або й взагалі не говорити. “…Від них не відокремлює себе і тоді, як в землю перейду” – патріотизм не як сукупність пишних фраз,

а як відчуття і спосіб існування робить людину вічною, навіки пов’язує її з історією свого народу – як із пращурами, так і з далекими нащадками.

У вірші “Тиха елегія” патріотичні почуття висловлені на диво щиро, справді “елегійно”, але від того вони видаються тільки переконливішими, емоційнішими.

“Запросини”. Цей вірш наскрізно символічний. Образи у поезії, як і ритміка цього твору, досить прості. Проте символічне навантаження робить зміст поезії дуже глибоким. Образи ночі, трьох замків, золотого човна, холодного неба створюють особливий художній світ, що символізує єдність духовного

та реального, глибокі роздуми над життями і водночас життєвий оптимізм.

Рефреном лунає “ходімо” – недарма вірш має таку назву. Автор запрошує читача обрати правильний шлях і слідувати ним. Поезія пройнята ліричним настроєм.

Шлях до добра, до світла може видатися складним, проте це єдиний правильний шлях. Автор у символічній формі закликає вірити в нього: “Навіть якщо не дійдемо – ходімо!”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Лірика Володимира Підпалого