ІСТОРІЯ РУСІВ (Уривки) Гетьман Хмельницький, чуючи свою близьку кончину, зібрав у себе в Чигирині урядників од війська і урядів і товариство з найзначнішими козаками. Він віддав належне їхній мужності і злагоді, які допомогли йому здолати всі напасті, перемогти у тяжких війнах.
На порозі смерті гетьман радив своїм соратникам триматися одностайної згоди і братерства. Висловивши подяку їм за послух до нього у війнах, за своє гетьманство та за довір’я, яким його вшанували, він повертав свої клейноди та інші знаки гетьманської влади і просив
Урядники й козаки гірко заридали, вражені словами Хмельницького про близьку смерть його та своє сирітство, і просили гетьмана: “Син твій Юрій
Запросивши до себе Юрія, він вручив його під охорону Божу та їхню опіку. Батько заповідав синові “служити отчизні вірно й щиро, пильнувати її, яко зіниці ока”. Разом з тим він заклинав своїх товаришів і однодумців “скріпляти його [Юрія]добрими порадами і постійною мужністю”. Хмельницький передав Юрію клейноди, печать з усіма документами.
7 серпня 1657 року молодий Хмельниченко був урочисто проголошений гетьманом. Старий гетьман мав ще нараду з урядниками й товариством, де було обрано радників і опікунів Юрія – Виговського та Пушкаренка. 15 серпня, пробувши кілька годин наодинці з сином та його радниками, він помер. Вся Україна оплакувала Хмельницького, як батька рідного.
Люди кричали: “Хто ж тепер пожене ворогів наших і захистить нас од них? Згасло сонце наше, і ми зосталися в темряві на поталу вовкам ненажерливим!..” Похорон славетному гетьманові було влаштовано з усіма військовими та громадськими почестями.
В супроводі великого війська і народу тіло його перевезли до власного гетьманського містечка Суботова і поховали в монастирській церкві з належними написами та епітафіями.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)