“Дивно і жалісно часом думати, що нема у нас сили і якості духу пройнятим щоденним розумінням щастя життя, мінливого в постійній драмі й радості, і що так багато краси проходить мимо наших очей”, – писав О. Довженко у “Зачарованій Десні”. Глибокий філософський зміст цих слів нагадує нам про те, над чим людина замислюється у повсякденних турботах буднів – про щастя жити у світі. Життя плине, мов ріка. Банальне порівняння, але дуже точне. На схилі літ, вершуючи свій стомлений життєвий шлях, людина завжди згадує своє дитинство, як колись,
Такою бачив, річку свого дитинства Десну маленький хлопчик Сашко. У своєму автобіографічному творі Довженко показав, як маленька людина підростає, пізнає навколишнії світ, набуває знань, усвідомлюючи загальнолюдський досвід. Майже кожна людина мріє знайти у житті своє власне “я”, стати справжньою особистістю, реалізувати свої мрії, випробувати свої почуття.
Хто ж допоміг головному герою “Зачарованої Десни” все це здійснити? Може, це матір, яка найбільше любила
Бо любов близьких людей є важливою частиною життя кожного. Я переконана, що слід вміти любити красу неба, моря, жита, квітучої яблуні, засмучені очі матері, натруджені руки батька…
Добре відомо, що кожен сам як створює своє життя, так і руйнує. “Ніхто не знає, де його доля: попереду, позаду чи збоку”, – писав М. Стельмах. Давайте не будемо про це забувати. А знайдемо її вчасно, впізнаємо, схопимо і не відпустимо.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)