Історична доля української нації в творчості О. Довженка
Прекрасна людина в бою за Батьківщину. Прекрасна вона в стражданнях і в смерті за неї. Але найсвітліша краса її в труді.
О. Довженко
Олександр Довженко – кінодраматург, режисер, письменник, художник, патріот своєї землі. Всім, що створив письменник, він завдячує народові, з якого вийшов. І в центрі його творів – історична доля народу, осмислення його краси і духовної величі.
У своєму “Щоденнику” О. Довженко писав: “Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм”.
У кіноповісті “Зачарована Десна” автор розповідає про моральну красу і духовну велич людини праці, про життєдайність народної творчості, про безсмертя українського народу. Автор осмислює все, серед чого жив, що любив і що творив. А це історія, історія життя його і його пращурів.
У кіноповістях “Зачарована Десна”, “Поема про море” О. Довженко художньо розкриває ідею спадкоємності поколінь, історичної пам’яті як критерію Людяності, краси як могутнього природного начала, що покликане врятувати людей від деградації.
Любіть працю на землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим ні на якій планеті”.
О. Довженко жив інтересами своєї доби. Довженко-митець і Довженко-людина невіддільні один від одного. Він ніколи не був пасивним спостерігачем життя, тому його твори – це історія життя українського народу, української нації.
Про болючі проблеми свого народу, української нації йде мова на сторінках “Щоденника”, де автор зображує правдиві картини життя українця, як його, письменника-вигнанця, так і його побратимів по перу – Остапа Вишні, Ю. Яновського та простих людей, які пройшли через жахи війни.
Письменник показує війну як руйнівницю, що пройшла Україною страшним плачем: людей розстрілювали, палили живцем, катували, відправляли у рабство до Німеччини. Кіноповість “Україна в огні” – це трагічні сторінки з історії Другої світової війни. Основною думкою кіноповісті є думка про народ, що був справжнім творцем перемоги.
Непереможне бажання жити, продовжувати рід, націю втілені в образах героїв О. Довженка.
О. Довженко вболівав за історичну долю народу, за долю української держави, за мову, історію і культуру України. Незважаючи на те що митець змушений був жити поза межами України, в Москві, письменника глибоко хвилювало все, що відбувалося на його Батьківщині, і про це він писав у своїх творах.