Лука – літній мандрівник, на деякий час що з’являється в нічліжці. Л. нагадує члена релігійної секти. Ім’я персонажа асоціюється з євангелістом; Л. говорить: “Христос-от усіх жалів і нам так велів”, – проте на пряме питання, чи є Бог, відповідає: “Колі віриш – є, не віриш – ні… У що віриш, то і є.”.
Л. доглядає за вмираючою Ганною, жаліє її, утішає тим, що на тому світі, в раю, не буде мук і не варто чіплятися за “земне” життя. Акторові Л. говорить про нібито існуючу безкоштовну лікарню для алкоголіків. Л.
Вірить
Повію Настю, над книжковими фантазіями якої усі сміються, Л. утішає: “Колі ти віриш, була у тебе справжня любов… значить – була вона”.
Підкріплюючи прикладом свої слова про користь жалості, Л. розповідає,
На слова Костылева, що людині потрібна зовсім не всяка правда, Л. відповідає перифразою євангельської притчі : “є земля, незручна для посіву… і є урожайна земля… що не посієш – народить”. Під час бійки, що зав’язалася, коли Попіл вбиває Костылева і трохи не вбиває Василину, Л. в сум’ятті зникає. У останній дії ті, що нічліжничають згадують про нього, висловлюючи різне відношення до “утішаючої” брехні.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)