Жили собі два брати – бідний і багатий. Якось багатий вирішив зробити ласку братові й дав йому дійну корову, щоб було молоко для дітей. Але віддав її з умовою, щоб той одробив потроху. Бідний брат одробив, а багатому стало шкода корови, зажадав він її назад.
А вбогому теж шкода своєї праці – не хоче віддавати.
Пішли вони судитися до пана. А панові не хотілося роздумувати, тому загадав він загадку братам і сказав, що корова належатиме тому, хто цю загадку відгадає: що є у світі ситніше, прудкіше, миліше над усе?
Багач вирішив, що це панські
Так брати наступного дня й сказали панові. А той як дізнався, що проста дівчина допомогла батькові відгадати його загадку, дуже розсердився й вигадав нове завдання. Дав десяток варених яєць і наказав, щоб дочка бідняка посадила на них квочку і та б квочка за ніч вивела курчат, а дівчина їх вигодувала, зарізала трьох і спекла йому на сніданок.
Маруся дала батькові горщечок каші й сказала, щоб віддав його панові – хай той посіє цю кашу, виростить просо, скосить та натовче
Пан ще дужче розсердився, дав батькові стеблину льону й наказав, аби Маруся вимочила, висушила, вибила, попряла цей льон і виткала йому сто ліктів (лікоть – приблизно з півметра) полотна.
Маруся відправила панові тоненьку гілочку й сказала, щоб той зробив із неї гребінь, гребінку та днище, на яких вона 6 цей льон пряла.
Тоді пан загадав, щоб Маруся прибула до нього в гості – ні пішки, ні верхи, ні боса, ні взута, ні з гостинцем, ні з порожніми руками. А як не зробить, то буде лихо!
Кмітлива дівчина одну ногу взула в драний черевик, а другу залишила босою. Піймала горобця, зайця, запрягла в санчата цапа й вирушила: однією ногою стоїть на санях, а другою по землі ступає…
Пан, побачивши дівчину, звелів нацькувати її собаками. А Маруся випустила зайця – собаки за ним і побігли. Дає панові гостинця – горобця, а пташка – пурх!
Та й вилетіла у вікно.
Саме в цей час прийшли до пана судитися двоє – не поділили лоша, яке привела котрась із кобил. Пан порадив прив’язати кобил і пустити лоша: до котрої підбіжить – та й мати. Налякане лоша взяло й побігло геть. А Маруся порадила, щоб навпаки, лоша прив’язали, а матерів повідпускали: котра підбіжить – ота й привела. Так і зробили.
Побачив пан, що дівчина в усьому кмітливіша й розумніша за нього, та й відпустив її додому.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
У казці прославляється мудрість і кмітливість простої дівчини, яка зуміла перехитрити пана. Вона і її батько викликають симпатію, а багатий брат та пихатий пан – осуд.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)