Щоб підкреслити значимість і велич Москви, її часто називають третім Римом. Але, мені здається, у нашого міста й без оглядки на Рим захоплююча й чудесна Історія. Москва зберігає свої таємниці не тільки в архітектурі, але й у назвах вулиць і місць. От, наприклад, що коштує за словами “Ваганьково”. Звичайно, у більшості москвичів і взагалі росіян це слово відразу асоціюється зі знаменитим Ваганьковским цвинтарем, де можна поклонитися пороху великих російських людей.
Але це тільки те, що, як говориться, лежить на поверхні. У слова довга історія.
З них українські чумаки й Козаки в похідних умовах їли їжу із пшона. Тоді такі гості заїжджали в Москву, вони зупинялися в Крестовоздвиженского монастиря (поблизу сучасної вулиці Воздвиженки) на пагорбі, що тепер ми називаємо Ваганьковским (нам він знаком по Пашкову будинку й Російській бібліотеці)”.
Ця версія, мені здається, досить схематична й тому не дуже переконлива. Приблизно так само пояснюють походження слова &;#8216;”Арбат”. Коли
Звідси – назва вулиці Арбат. Подібну схему можна застосувати до багатьом назвам старої Москви.
Мені ж – вільний сон, дзвін, Зорі ранні На Ваганькове. М. Цветаева
На мій погляд, більше переконлива версія В. И. Даля. Він тлумачить зовсім інакше: слово “ваганиться” він пояснює у зв’язку з вологодським прислівником, де воно означає балувати, пустувати, грати, жартувати. Далечінь припускає, що в Старому Ваганькове проживали палацові блазні.
Усе сходиться, але є одна зачіпка: блазні, як і інші люди з, так сказати, що обслуговує персоналу царів, жили напевно при дворі.
Мені доводилося читати й інші дослідження. По них виходить, що на цьому місці поблизу москворецкого броду збиралася торговельна – “ваганная” (за зважування товару) мито по дорозі з Новгорода в приокские міста.
На пагорбі була церква – Миколи Чудотворця в Старому Ваганькове.
А поблизу Пресненской застави була побудована дерев’яна церква Миколи Чудотворця, що на Новому Ваганькове. Потім вона була замінена на кам’яну в ім’я Пресвятої Богородиці, Життєдайного Джерела з межами св. Миколи
Чудотворця й св. Дмитра Ростовського. У радянський час у будинку церкви розташовувався Дитячий будинок культури ім’я Павлика Морозова.
Парадокс історії: Христос учив, що, якщо людина не полюбить батька свого земного, не зможе він полюбити й Батька Небесного. Павлик Морозов зрадив свого земного батька, а більшовики назвали храм Батька Небесного його ім’ям. Але тут ніяких секретів ні, а от з Ваганьковом далі справа обстояло ще сложней.
Дослідники вважають, що зв’язок двох Ваганьково полягає в тім, що при царі Михайлові Федоровичі більша тіток жителів зі старого поселення в Білому місті була тереведена на окраїну Москви, на Три гори. Це один із семи широко відомих московських пагорбів.
У грудні 1770 року в Москві вибухнула страшна епідемія чуми. Зараза косила людей, як траву. Не встигали ховати померлих. Тоді, в 1771 році, імператриця Катерина II за Камер-Колезьким валом повеліла розташувати Цвинтарі.
Одним з них стало й Ваганьковское.
.Думаю, не варто перераховувати імена знаменитих людей, чиї пам’ятники стоять на цьому місці. Скажу тільки про невидимий, але значного зв’язку між двома Ваганьково. Це Музей образотворчих мистецтв поблизу Старого й могили двох чудових людей, батька й дочки, на Новому: професори Івана Володимировича Цветаева, що прославило нашу країну історичними колекціями й створенням музею на Волхонке, і недавно покійної дочки його Настасії Іванівни Цветаевой, що не зломили сталінські табори.
Я піймала себе на думці, що вибрала трохи смутну тему для міркувань. Але адже це історія рідного міста й Росії. Виходить, приймати її треба завжди зі світлим почуттям любові.
… Як промінь тебе висвітлює! Ти весь у золотий пилу И нехай тебе не бентежить Мій голос з-під землі
На закінчення хочу сказати, що я ніколи не стану професійним москвоведом, але завжди буду цікавитися історією моєї Москви. Це однаково що знати свою рідню.