Москва в зображенні Л. С. Грибоєдова

Комедія А. С. Грибоєдова “Горі від розуму” була написана в 1824 році. З позицій декабристів автор висміює соціально-політичний устрій Росії того часу, показуючи пороки дворянського суспільства, їх закоснелось, відсталість, прихильність застійним традиціям. Написана в традиціях класицизму, п’єса, проте, реалістично відображає дійсність того часу.

Перед нами стали живі образи російських людей, з усіма їхніми достоїнствами й недоліками. У комедії відображена певна епоха російського життя перша чверть XIX століття, а точніше 10-20 роки

На

прикладі фамусовского будинку Грибоєдов відтворить картину московських вдач цього періоду. Створюючи багатогранні живі типи представників російського дворянства й розкриваючи їхні характери, автор дає читачеві можливість самому відчути й оцінити дух колишньої Москви. У комедії поставлені важливі й актуальні питання епохи: питання про кріпосне право, про кріпосницьку реакцію, про освіту, про роль розуму й ідей у суспільному житті. Основний конфлікт п’єси суспільний, котрий укладається в зіткненні “століття нинішнього” і “століття минулого

Одним з типових представників тодішнього суспільства

є Фамусов. Довкола нього складається коло його друзів і знайомих, які цінували один одного не за розум, а за знатність, за кількість кріпосних душ і за чин. До представників фамусовского суспільства ставляться: Олексій Степанович Молчалин, позитивними якостями якого є “помірність і акуратність”; Скалозуб Сергій Сергійович, стурбований лише тим, щоб “йому дісталося в генерали”, супротивник усякої вільної думки й освіти; баба Хлестова, важлива московська бариня, владна, що не звикла стримувати свої емоції й слова; Антон Антонович Загорецкий необхідний супутник Фамусовых і хлестовых, брехливий і лицемірний, і інші.

Фамусовское суспільство представлене не тільки сценічними персонажами, але й внесценическими, які доповнюють перших і відіграють важливу роль у розкритті основного конфлікту п’єси. Зіткнення фамусовского суспільства й Чацкого вільнолюбного, розумного представника передової дворянської молоді становить суть суспільного конфлікту

Герой викриває підвалини старого суспільства, його низькопоклонство перед вищестоящими, прагнення підлещуватися, догоджати, схилятися перед всім іноземним, повне неуцтво, відсутність прагнення до одержання нових знань. Дія комедії відбувається в будинку Фамусова. Він хазяїн будинку, важливий чиновник, але при цьому відкидає всяке навчання, бачачи в ньому причину поширення вільнодумства й вільнодумства: “Ученье от чуму, ученість – от причина, що нині пущі, чим коли, божевільних розвелося людей, і справ, і думок”. Він почитає старі традиції й уклад життя

Його ідеалом є “покійний дядько, Максим Петрович: він не те на сріблі, на золоті едал…”. Фамусова захоплює багатство й положення в суспільстві дядька, але при цьому його анітрошки не жолобить, якими шляхами він цього досяг. Розум у фамусовском суспільстві укладається в тім, щоб уміти “коли ж треба підслужитися”, “згинатися вперегиб”.

Фамусов і суспільство, до якого він належить, проявляють шанобливість до людей з високим чином і певною кількістю кріпосних душ: “Будь благенький, так якщо набереться душ тысячки дві родових, той і наречений”.

Досить лестно Фамусов озивається й про Скалозуба: “Відома людина, і знаків тьму отличья нахапав; не по літам і чин завидний, не нині завтра генерал”, при цьому людські якості в розрахунок не беруться, тому й уважається: “Так, щастя, у кого є такий синок! Має, здається, у петличці орденок “. Грибоєдов у своїй комедії відбив найбільш важливі риси дворянського суспільства, їхній напрям думок, стиль поводження, життєві принципи

Хоча кожний з героїв персоніфікує певну сторону цього суспільства, всі разом вони є типовими представниками старої панської Москви першої чверті XIX століття


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Москва в зображенні Л. С. Грибоєдова