Місто мого життя – Харків. Тут я народилася, виросла, тут живуть мої знайомі, друзі. У цьому місті я люблю все.
Його будинки, вулиці, затишні куточки на лоні природи: лісопарк, парк Горького чи Шевченка.
Місто дало світу багатьох визначних людей, зростило не одне покоління. Місто має велику славетну історію. У минулому – це одне з важливих міст половців, Шарухань; пізніше – Це місце, куди втікали із західних земель України від польського поневолення.
У XV – XVII століттях – місто хліборобів, бджільників, купців. Сьогодні у Харкові
Це місто золотоверхих соборів, інститутів, заводів і фабрик, місто зелених парків і скверів, гомінких вулиць. Тут протікає річка мого дитинства – Лопань. Невелика і спокійна, вона аж ніяк не є символом міста.
Навпаки, повна протилежність характерові міста і його жителів: активних, заповзятливих, емоційних, ділових, самостійних.! тому не її береги, а сповнена гомону, завжди молода найстаріша вулиця Сумська є улюбленим місцем харків’ян.
Та я люблю свою річку і люблю своє місто. В ньому кожний може знайти себе за покликанням. Тиха, мрійлива Полтава, соборний Київ, славетне Запоріжжя, загадковий далекий Львів. І поруч з ними – інтелігент, робітник, підприємець Харків.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)