В кожного з нас є свої моральні принципи. Звичайно за основу служать загальноприйняті правила та канони, які свідомо чи несвідомо ми не можемо порушити за будь-яких обставин.
Однак всі ми різні, в нас свої потреби чи можливості, свої погляди на життя, зрештою кожен має власну думку і стійку життєву позицію. Втім навіть побутові обставини іноді змушують відступитися від певних правил чи звичок, бо ми постійно перебуваємо в русі, постійно щось робимо, кудись спішимо, з кимось спілкуємося. Але є така людська риса, котра дозволяє нам взяти “реплей”,
Хтось вважає це внутрішнім монологом, хтось – категорією етики, хтось вродженою або набутою рисою характеру. Щодо мене, то зовсім не важливо яким терміном назвати це поняття. Головне, аби воно було присутнім в кожної людини. Адже саме наша совість змушує нас задуматися про те, що не правильного ми робимо в своєму житті. Переконаний, що саме вона є найкращим людським порадником.
Адже якби ми не намагалися себе в чомусь переконати, а обдурити себе не можливо, бо ніхто не знаю нас краще,
Тому, я впевнений, що прожити своє життя треба так, аби керуватися совістю та моральними принципами, і нехай в оточуючих буде своя, інша думка на різні речі чи події, вона має право на існування, але вчиняти потрібно тільки так, як підказує вам серце, адже це орган, який нерозривно пов’язаний із людським сумлінням.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)