Важко сказати, чи існує взагалі таке мистецтво – бути собою. Це, скоріше, право бути собою таким, яким ти є. І щоб інші сприймали тебе саме таким, бо коли кожен намагається тебе “переробити”, це викликає спротив, небажання піддаватися чужим впливам і, взагалі, породжує неадекватну реакцію стосовно тих подій, що відбуваються.
Перш ніж творити себе, – бути собою, – слід з’ясувати, який ти є? Що ти можеш? Мабуть, треба бути режисером свого життя. Та слід пам’ятати, що корисливі інтереси ніколи не мали особливого успіху, бо все одно
А далі ситуацій вольових виявів буде безліч. Певні регулятори, які ти встановиш для себе, мають працювати. Наприклад, не пускай пустих слів попереду думок.
Адже висловлюванням можна бездумно поранити чиєсь вразливе серце. Розумним словом можна підбадьорити, надихнути на творчість, на добрий вчинок, навіть на геройство. “Найгірша людина – та, яка найбільше замикається
На мою думку, перш ніж намагатися бути собою, врешті, треба стати кимось. Бо що ж це буде? Я докладаю зусиль, щоб стверджувати, що я щось значу в цім світі, а поруч якийсь недолюдок, що знущається над своєю матір’ю, буде намагатися стверджувати, що він теж є в цім світі значимим і важливим? “Вище за будь-які знання належить ставити вивчення самого себе. Із усіх знань найкорисніші ті, котрі дають нам правильні відомості про нас самих і навчають нас управляти самим собою”, – так говорить Святий Амвросій.
Та врешті, постає питання: хто цим буде особливо перейматися?
Коли ж ми говоримо про мистецтво бути собою, то, насамперед, переймаємося тим, аби зберегти свою індивідуальність. А далі – наступний крок – ми намагаємося виділитися з натовпу. Саме цей момент є важливим, щоб стати собою, а не представником безликого натовпу. І маємо пам’ятати, що бути собою в суспільстві – це надзвичайно складно, бо це велика робота душі та серця.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)