І. С. Тургенєв був характерним представником класичної російської літературної школи, що завжди ставила перед собою соціальні завдання й відігравала важливу роль у суспільному житті. Письменник по праву пишався своїми “Записками мисливця”, видання яких сприяло скасуванню кріпосного права. Його соціально-психологічні романи дуже впливали на російську суспільну думку, тому що письменник, за словами Добролюбова, “швидко вгадував нові потреби, нові ідеї… і у своїх добутках звертав увагу на питання, що стояло на черзі й уже що смутно
Коли починаючі літератори зверталися до Тургенєва за радою, вона ніколи не відкривав професійних секретів своєї майстерності, а абсолютно серйозно говорив: “Ви повинні себе робити, людини із себе робити”. Творчості Тургенєва властиві глибокий психологізм, добірність і музикальність мови й стилю; особливо чарівні його жіночі образи, що підкуповують своєю чарівністю. Його ліризм, віра в особистість, людський розум обумовлені тим, що він був особливо тісно пов’язаний зі спадщиною російського й західного романтизму й зложився як письменник в епоху пізнього романтизму
У той час переважав особливий тип “ідеаліста”, блискуче утвореного й талановитого, активність якого в умовах неможливості практичної й суспільної діяльності обмежувалася палкими мовленнями й жагучою полемікою в кружках, що діяли тоді. Ранні твори Тургенєва “Гамлет Щигровского повіту” і “Щоденник зайвої людини” стали блискучою сатирою на це покоління й на всю епоху 40-х років XІX століття. Однак повести по характері були памфлетами й не містили художньої оцінки епохи.
Цей недолік Тургенєв переборов пізніше, у романах “Рудин” і “Батьки й діти”, у яких він не тільки показав розвиток історичних епох і зміну типу російського суспільного діяча, але перед читачем своє безсумнівне художнє дарування. Роман “Батьки й діти” одержав визнання у всіх шарах суспільства – від революційно настроєної молоді до урядової верхівки й крайніх реакціонерів. “Батьки й діти” виявилися в центрі літературного й громадського життя 80-х років XІX століття. Запеклі суперечки навколо роману вели не тільки критики. У романі Чернишевського “Що робити?” і романі Достоєвського “Біси” багато схованої і явної полеміки з Тургенєвим.
Чернишевський ніяк не міг погодитися з Тургенєвим в оцінці “нової людини”, трагічну суперечливість якого так переконливо показав Тургенєв.
Парадокс образа Базарова в тім, що революційність його поглядів і спрага перетворення миру уживаются з позитивістським світоглядом буржуазного вченого-просвітителя. Знаючи про негативне відношення до роману Тургенєва революційної молоді (вік її не перевищував 20-25 років), Чернишевський оспівав “дітей”, всупереч гаслу, що перефразувало назву роману Тургенєва – “Ні батьки, ні діти”. Достоєвський дав злу карикатуру на Тургенєва, що в “Бісах” фігурує під прізвищем Кармазинів і підлещується перед радикально настроєною революційною молоддю.
Степан Трохимович говорить про роман: “У нього Базарів – це якась фіктивна особа, що не існує зовсім”.
Сам факт, що “Батьки й діти” викликали такі суперечливі оцінки, говорить про те, що Тургенєв, у романі якого зовсім відсутні елементи соціальної сатири й памфлету, зумів усіх зачепити за живе, користуючись лише методом художнього відтворення. Суть цього методу Тургенєв виразив так: “Художнє відтворення – якщо воно вдалося – злее самої злої сатири”. Тип соціально-психологічного роману, створений Тургенєвим, вплинув на суспільне й літературне життя.
Його “художні відтворення” були настільки точними, що їм не тільки вірили, але й наслідували.
Письменник по праву говорив про свого героя Базарове: “Образ вийшов до того певний, що негайно вступив у життя й пішов діяти”. Журналіст Олексій Суворин так відгукнувся про вплив Тургенєва на сучасне суспільство: “Він створював образи чоловіків і жінок, які залишалися зразками… Він придумував покрій, він придумував душу, і по цих зразках багато росіян одягалися”.
Однак тут перед нами явна недооцінка творчої сили письменника, тому що неможливо наслідувати тому, що надумано й штучно. Образам Тургенєва наслідували в силу їхньої внутрішньої переконливості. Саме тому романи І. С. Тургенєва продовжують цікавити не тільки дослідників літератури минулого, але й займають гідне місце на книжкових полках сучасних російських читачів.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)