Микола Михайлович Фляків народився в селі Емецк Архангельської області, розташованому на березі Північної Двіни. Йому було п’ять років, коли почалася Велика Вітчизняна Війна. Н. Фляків виявився в дитячому будинку села Никольское Тотем-Ского району Вологодської області. У Никольском закінчив семирічну школу й відразу ж виїхав у Ригу, щоб надійти в морехідне училище, але туди приймали тільки з п’ятнадцяти років. Микола повернувся й надійшов у Тотемский лесотехникум.
Одержавши в 1952 р. паспорт, він відправився до найближчого моря –
На флоті почалося і його літературне життя.
Відомо, що вірші Н. Фляків писав у дитячому будинку. Почав друкуватися у флотській газеті “На стражі Заполярья” і у видаваному її редакцією альманасі “Полярне сяйво”.
В 1962 р. надходить у Літературний інститут ім. М. Горького.
За
У Миколи Рубцова, якщо можна так виразитися, була “розумна” душа. його почуття, Що Переповняло, любові й ніжності до рідної землі сприяло ранньому повзрослению серця. Напевно, саме це додало його поезії той ступінь серйозності й дійсності, що з повним правом дозволяє говорити про близькість Миколи Рубцова до традицій поетичної класики. Один з яскравих прикладів безперечної майстерності ми бачимо у вірші “Ніч на батьківщині…”. Переходи з одного стану в інше вносять особливу життєвість і рухливість у рубцовские вірша.
Дивна здатність і посміхнутися, і посумувати, і серйозно помізкувати надає його поезії об’ємність, духовну повноту й багатозначність.
Колись Єсенін радив молодим віршотворцям, щоб вони шукали батьківщину, без якої не може вийти гарного поета. Микола Фляків народився із цим почуттям батьківщини, йому не треба було неї шукати. Він багато об’їхав земель і багато чого бачив, але не було для нього родней і ближче північної – убогої на врожаї, але щедрої на щиросердечне тепло – землі. Не зрячи він говорить у своїй “Зірці полів”, що:
… Тільки тут, в імлі заледенілої,
Вона сходить яскравіше й повній,
И щасливий я, поки на світі білому
Горить, горить зірка моїх полів…
Час відкриває нам щиру цінність усього, що створено Миколою Рубцевим. У його поезії ми знаходимо усе більше глибини й прозріння, випробовуючи на собі її непереборне зачарування. І його зірка – чиста зірка його поезії – розпалюється з кожним днем усе яскравіше!
Перший збірник віршів “Лірика” вийшов в 1965 р. В 1967 р. виходить його книга “Зірка полів”, в 1969 р. – “Душу зберігає”, в 1971 р. – “Зелені квіти”. Остання з названих книг “Зелені квіти” вийшла вже після смерті поета
(1 votes, average: 5.00 out of 5)